Гнев - это чувство сильного возмущение, злости, которое испытывал каждый человек и не один раз.
Если брать сказки, то чувство гнева в свойственно отрецательным персонажам, они гневаются когда у них что-то не получается или в подобных ситуациях. Обычно это чувство приписывают в сказках отрецательным персонажам, потому что так можно провести границу добра и зла и показать детям что гнев - это плохо.
Но все же нельзя сказать, можно или нет испытывать гнев человеку, ведь это такое же чувство допустим как любовь или радость. Я считаю, что гнев нельзя показывать окружающим, лучше спокойной, без лишних эмоций сказать свои мысли. Но а то что происходит в душе и мыслях человека всегда остаётся загадкой для окружающих
<u>"Смерть чиновника" </u>
В повести "Смерть чиновника" рассказывается о том,как в театре чиновник чихнул на лысину старшего по званию.Он ходил и извинялся,ему сотни раз прощали,но он настаивал.В конце концов генералу Бризжалову,надоели его вечные извинения и он вышел из себя и выгнал его вон.Чиновник пришел домой разбитый,не раздеваясь лег на кровать и умер.
<span>Описывая случай,произошедший в театре,мы видим,что в тексте присутствуют "говорящие фамилии"-фамилия Червяков говорит сама за себя-о его мелочности и раболепстве.Его натура говорит о том,что он пресмыкался перед сильными мира сего(высшими по рангу). Основная мысль произведения А. П. Чехова "Смерть чиновника" состоит в том, как мнительность и глупость может привести к столь трагической и нелепой смерти. </span>
Былины — русские народные песни о подвигах богатырей, сохранившиеся на севере России в памяти певцов-сказателей.
Форма былины — нерифмованный стих с 2–3 ударениями. Былина — это особый жанр русского фольклора. Это повествование о легендарных героических подвигах, совершаемых храбрыми, благородными богатырями. Не щадя своей жизни, богатыри сражаются за родную землю и спасают её от вражеских нашествий.
Ранее утро, войска союзной армии выстраивались перед крепостью
Волнение в армии перед смотром императоров
Приехала свита императоров
Приехали императоры
Ростов испытывал гордости и влечения к императору Александру
Император Александр делал смотр
Описание императора
Император глазами Ростова
Восторг Ростова от личности императора
Мысленное прощение Ростовым Болконского
Смотр Павлоградского полка
Окончание смотра
Всеобщее воодушевление армии
ГОЛОВНАДОДАТИ ТВІРНАМ ТРЕБУЮТСЯ!НАШ ФОРУМТВОРИ ВІД “А” ДО “Я”
Ви тут: Головна » Твір на тему: «Новела «Момент» В. Винниченка
ТВІР НА ТЕМУ: «НОВЕЛА «МОМЕНТ» В. ВИННИЧЕНКА
Фитнес часы TomTom
Цены на спортивные часы TomTom снижены!
gopro-ukraine.com
от 2 599 грн
Распродажа здесь!
Любимые бренды со скидками до -50\%. Коллекции весна/лето.
answear.ua
Скидка 50\%
2.67/5 (53.33\%) 3 голос[ов]
Твір на тему: «Новела «Момент» В. Винниченка
Художня спадщина талановитого українського письменника Володимира Винниченка привертає до себе увагу завдяки гостроті порушених проблем і майстерному розкриттю людської психології. Яскравим свідченням цього може бути новела «Момент», в якій письменник порушує проблеми існування людського суспільства, яке саме для себе створило безліч обмежень і кордонів, обов’язків і правил.
У новелі автор розповідає про втечу через кордон двох незнайомих людей, які зустрілися випадково і стали «співучасниками» волею долі. Зовсім чужі один одному, вони зустрілися в екстремальній ситуації, в якій навіть дихати треба було у такт, в умовах, коли існувала реальна загроза життю. Зовсім скоро герої новели стають «знайомими незнайомцями», адже їх обох загнали в глухий кут «інші люди». Про героїв твору автор майже нічого не повідомляє. Але це і не важливо, адже головне – це те, що зустрілися люди, які за своєю вдачею стали протиставлені умовам тогочасного суспільства.
Головною героїнею новели стала чутлива до усіх проявів життя, до навколишнього світу Муся. У межовій ситуації вона стає ще уважнішою, придивляється до найменших деталей. Муся гостро відчуває абсурдність суспільного людського життя, адже навіть метелики залишаються вільними у своєму виборі, їм не треба ні від кого ховатися, у них немає незаконнонароджених, паспортів, моралі, вони «маленькі, здорові, чисті циніки», в їхньому незалежному світі йде «великий, прекрасний процес життя».
Навіть смерть герой новели вважає частиною нескінченного процесу коловороту, бо й вона не здатна вирвати людину із загальної картини природного існування. «І, пам’ятаю, мені раптом стало страшенно смішно: я – мертвий». При цьому Муся вважає, що смерть – це індивідуальний кінець існування, після якого вже нічого не буде. Муся просить свого випадкового знайомого, щоб той передав, що вона померла «так, як вмирають ті, що дуже люблять життя».
Після вдалого перетинання кордону герої новели ніби переходять на якийсь новий рівень усвідомлення оточуючого світу і власної особистості. Це було якесь щастя мозку, кісток, нервів і крові, це було «найвище щастя народження, народження не з сліпими, а з одвертими, видющими очима душі». Переживши разом надзвичайну ситуацію, герої новели стають мудрішими, духовно багатшими. Муся забуває про всі «неможна» і віддається пориву душі, а її супутник усвідомлює, що цю неоціненну мить щастя можна зберегти лише в пам’яті. Тому на прохання Мусі розпрощатися назавжди він не опирається, а добре розуміє її великою журбою, невідомою тугою, яка раптово народилася у його грудях, розуміє її «всією налиплою на душу буденщиною». Адже зрозуміло, що опинившись серед людей, повернувшись до буденного життя, в якому діють ті ж самі умовності, заборони і правила, від яких тікали герої, ті єдині, по-справжньому щасливі хвилини буде втрачено назавжди, сплюндроване, а може й зовсім стерте.
Складаючи цю оповідь, В. Винниченко підіймав проблеми сенсу життя, сенсу щастя і людського буття. Життя наше швидкоплинне, тому кожна його мить є безцінною, тому ми повинні вміти зберігати у своїй душі найщасливіші миті свого існування. Це добре усвідомлює герой, бо навіть через багато часу, сидячи у тюремній камері, він здатний пригадати найдрібніші деталі щасливих хвилин. Але головне – він вміє цінувати найщасливіші, справжні моменти свого життя.