Цитатна характеристика Павла:• відокремленість від оточуючих: «Якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою»;• доброта: «...за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця...» (Дід Антип про хлопця)• рухливість: «...ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні»;• вміння спілкуватися з дітьми: «...слухали його поважну, навчаючу мову, коли він що розповідав їм або роз’яснюючи, як треба гратись, або розказуючи якусь цікаву побрехеньку чи довгу заплутану казочку»;• «пам’ять у Павла прегарна, й він завжди пригадує свої сни до найменших подробиць...»• самотність: «Через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними»;• лагідність, доброта: «...гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним»;• любов до природи: «...любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам»;<span>• доля хлопця (дід): «З їхньою долею далеко не заїдеш. живе ненька, живе дід, той доля жива, а помремо...» ,«ех, дала серце, та не дала вроди... А нема вроди, нема й щастя. І завіщо покарав Господь?»</span>
<span>Великий син українського народу,
геніальний поет, мислитель, революціонер-демократ Тарас Григорович
Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському
образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які
прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму
в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із
зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві.
Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного
зображення.
Обдарований від природи хлопчина рано відчув
тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою
радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у
гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї
хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець
любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював
п’яного дяка, то був ним покараний.
Бажаючи оволодіти мистецтвом
живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в
основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано,
значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби
припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до
нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований
самим автором ще 1830році. З цієї юнацької роботи і розпочалась
творчість видатного художника.
У лютому 1831 року на
вулицях столиці Російської імперії – Петербурга з’явилася валка
втомлених людей. Один хлопчина звертав на себе увагу тим, що незважаючи
на зимову пору, був майже босий. На одному чоботі підошва відпоролася і
була прив’язана мотузкою. Це був кріпак поміщика Енгельгарда Тарас, який
разом з іншими прибув до столиці. У Петербурзі доля Шевченка круто
змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра і 1832 року
він віддав Шевченка у майстерню на навчання до одного з кращих
художників-ельфрейщиків В.Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.
Перші спроби в цьому напрямі були невтішні, однак справжнє систематичне
навчання почалося в майстра і це подобалось Тарасу. У 1836 році
закінчився термін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва,
очевидно, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.
Через
нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім
художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і
змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм
земляком – художником І.Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком
і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху.
Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними
діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем
Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном
Гребінкою),спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з
кріпацтва.
Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії
мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас
переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить
дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі
нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і
живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися
із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури.
Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка,
звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.
</span>
Это произведение имеет четырех главных героев: Захар Беркут — глава общины на Тухольщине, Максим Беркут — его сын, Тугар Вовка — боярин, Мирослава — его дочурка. Все эти люди в повести вынуждены делать свой собственный выбор. Детально остановимся на каждом и попробуем выяснить, что принуждает людей поступать так, а не иначе.
Захар Беркут — пожилой человек, формальный лидер общины не только в своем селе, а и пользуется авторитетом на всей Тухольщине. Он является самым старым членом общины, воспитанный как независимое от князя и его окружения лицо. Все его дела - лишь в пользу общины. Уже с детства усвоил идею честности и справедливости. Избрал полнейшее служение людям своего села и уже не способен сделать другого выбора. А такая возможность была: дважды монголо-татары предлагали ему обменять жизнь своего сына на спасение поселка. Но Захар принимал решение с позиции не собственной пользы, а из позиции верности обязанностям. Если он пообещал помочь в обороне Тухольщини, то он будет держать свое слово, несмотря на зависимость жизни сына от отцовского решения. Т. е. жизненный выбор этого человека целиком зависит от традиций и правил поведения того общества, где его воспитали. Максим Беркут очень похож на своего отца. Он унаследовал все его черты: смелый, честный, справедливый, независимый. Определенной мерой также образцовый человек среди общины. И в его жизни также был момент выбора. Максим оказался в плену монголо-татар, и те предложили ему стать на предательский путь: быть проводником в своей местности, а за это в награду получить свою жизнь. Тем не менее пленный отказался, так как понимал, что через этот поступок пострадает много другого люда. Он считал, что его жизнь не достойна жизни других людей, которых он обещал защищать. Объясняя жизненный выбор данного героя, отметим, что он, как и его отец, был воспитан в свободном независимом духе. Т. е. главную роль в жизненном выборе человека играет воспитание.
Тугар Вовка — боярин князя Данила. Принимал участие в битве на реке Калка, которая закончилась полнейшей победой монголов. Но боярин каким-то образом избежал смерти, и по тому пошли слухи, что он продался монгольскому хану. Предположения оправдались. Хотя боярина можно понять: перед лицом смерти он вынужден был перейти на сторону монголов. Но когда потом он получил полнейшую волю, то все равно совершал свои черные дела. Попробуем найти объяснение такому выбору. Тугар Вовка видел реальные силы захватчиков и чудесно понимал, что большинство князей не готовы отбивать нападение. Княжеская верхушка была занята междоусобными войнами и зачастую использовали монголов в борьбе со своим соперником. Теперь мы можем понять выбор боярина, ведь измена отчизне была не новым делом, и Тугар Вовка знал много примеров подобных преступлений.
<span>Мирослава — дочь боярина. Тем не менее она сделала свой выбор, несмотря на пример и просьбу отца. Она перестала уважать его за измену отчизне. Мирослава смело стала на защиту Тухольщины, показав себя сообразительным тактиком. Но чем обусловливался ее жизненный выбор? Любовью. Между ней и Максимом вспыхнуло то большое и пылкое чувство, о котором написано много песен и поэзий. Что за выбор сделала бы дочь боярина, если бы не высокое чувство к обычному человеку - Максима Беркуту? В этой ситуации на жизненный выбор повлияла любовь...
легко...... я тоже читала
</span>
<span> Михайлик — головний герой твору, бідний сільський
хлопчик.</span><span>
<span> Риси характеру:
а) чемний; б) добрий; в) працьовитий; г) шанобливий; д) кмітливий; е)
цілеспрямований; є) допитливий. </span>
<span>Прагнення героя:
а) жага до навчання; б) любов до природи; в) пізнати світ; г) читання книг та
написання власних творів. </span>
</span>