<span>У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.
Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.
Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа.
Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій.
Я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем.
</span>
Він почував себе не в своїй тарілці. Не треба мене водити за ніс. Прийдеться ще декому й перцю давати. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем. Якби моя воля, то я б сього пана не то з партії вигнала, а загнала б там, де вже й перець не росте. Маша розповідала своїм друзям бабусині казки. Ці слова були для мами, як бальзам на душу. Сьогодні Петя після тренування буде спати без задніх ніг. Саша сів на стілець, адже в ногах правди немає. Було пізно і у Віри очі почали злипатися. Лера отримала всю інформацію з перших рук.Діма слухав вчителя краєм вуха. Максим добирався до навчання на своїх двох. У Даші до цього заняття серце не лежить.
Жартівлива
розповідь про комп’ютер
На
одному, заваленому всякими дрібницями, столі жив собі старенький Комп’ютер, якого я просто називав Комп. Він був дуже стомлений
і виснажений працею, майже весь зелений від неї. Ось одного разу він перестав
мене слухатись, щось бубнів собі, бубнів, а на мої запитання нічого не
відповідав.
Спочатку
я подумав, що все це через сміття навколо Компа, тому я прибрався і зробив йому
навіть чашечку кави. Але він все одно не хотів зі мною розмовляти. Потім я
подумав, що щось трапилося з його доброю помічницею Клавою, але вона не знала,
чому Комп перестав слухатися. Тоді я підійшов до його приятеля Принтака, але і
він зовсім не володів інформацією.
Я засмутився,
що ж тоді робити. Може треба добавити вітамінів в його денний раціон, може
гігів не вистачає? А може він з глузду з’їхав та в нього його вінда полетіла? Що я тільки не перепробував – нічогісінько
не допомагало.
<span>О,
ідея! Я повинен у нього попросити вибачення. Я так і зробив, перепросив його,
перевантажив – і все знову запрацьовало!
Відтоді я зрозумів, що й Компу потрібна невелика відпустка та відпочинок.</span>
<span>Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний віт ер гойдапв його віти, нагинав їх низько до землі. та ось одного сонячного ранку відчував клен, ніби до нього доторкнулося щось тепле і лігідне.....
</span><span>тривожний крик, чорного ворона, холодний вітер, сонячного ранку, щось тепле, щось лагідне.
</span>Как то так ^^