Тому що автор хоче звернути увагу більшої кількості людей, щоб образ цієї людини стосувався кожного
Олівець
<span>У давнину писали не на папері, а на пергаменті — спеціально обробленій телячій шкурі. Пергамент був дуже дорогим, писати на ньому було справою дуже відповідальною. Щоб писати рівно й красиво, олов’яними кружечками проводили на пергаменті тонкі лінії, а вже потім по них рівненько й акуратно писали (іншими словами — робили собі зошит в лінійку). Пізніше з’явилися замість кружечків олов’яні палички в дерев’яній оправі (щоб не бруднити рук). Ці олов’яні палички — олівці — набули поширення в Європі, з’явилися і в нас. Цікаво, що олово збереглося лише в назві олівців, бо сьогодні серединки
олівців роблять з графіту.
Диктант
</span><span>Звичайнісінький диктант, який часом завдає нам клопотів, і той виявляється чужинцем, «римлянином». У латинській мові було слово, яке означало «говорити для записування». Далі це слово («діктаре») почало означати «розпоряджатися, наказувати». Тому серед нащадків цього латинського слова ми зустрічаємо і нашого знайомого — скромний шкільний диктант, і грізне слово диктатор — особа, що має необмежену владу і нав’язує свою волю іншим, і багато інших слів.
Азбука,алфавіт,абетка
</span>Всі ці слова різні тільки на перший погляд, бо не лише називають те саме, а й начебто копіюють одне одного. Дивіться самі. Абетка — а, бе (ми так називаємо перші дві літери у давньоруській мові). Алфавіт — альфа, віта (так звалися перші дві літери у грецькій мові). Навіщо було літери називати? Кажуть, що так їх легше було запам’ятовувати. Найлегше було дітям фінікійців, бо в них перша літера була схожа на голову бика і звалася «алеф» (бик). Друга літера була «бет» (дім). Звідси беруть початок усі три назви нашої азбуки.
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи. Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.Основна думка: кожна людина неповторна Художні засоби поезії.Повтори:Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні.Риторичні запитання:«Ти знаєш, що ти — людина?»«Ти знаєш про це чи ні?»Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!»<span>Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».</span>
Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».
Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки - викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім'ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...
За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».
Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «.... в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.
<span>Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв!</span>
Чи можуть і мають право висловлювати власну думку невільні люди?