Андрей Чайковский в повести "За сестрой" обрисовал трагический период жизни украинского народа. Татаро-турецкие завоеватели нападали на города и села, их разрушали, жгли, людей забирали в плен.
Печальная участь постигла и село Спасовки. В одно мгновение Павлуша остался без матери, деда, он потерял и любимую сестру Аню: "Теперь уже никому его защищать, и он пролез вне дом и спрятался в бурьяне". Хотя Павлуша был еще маленьким мальчиком, он понял, что является единственным защитником и освободителем своей сестры. Всего пришлось испытать на длинном пути к Крыму. Мальчик оставляет казаков, старшего брата и отца и едет за сестрой. Для этого надо было быть смелым и отважным. Таким и был Павлуша. А еще он очень любил свою сестру. Когда Скорбь узнал, что упорное мальчик поехало искать сестру, сказал: "Как парень из него получится целый, то знайте, что с него кошевой будет".
Пришлось Павлусеві встретиться с татарами, его и продавали, и приставляли к работе, и наказывали. И даже в таких условиях он не терял чувства собственного достоинства, проявлял ум, смекалку и находчивость. В меру своих сил он помогает казакам, которые попали в плен, выпрашивает волю своему земляку Остапу Быстрому.
<span>Павлуша нашел свою сестру благодаря геройству, храбрости, сообразительности. Даже Девлет-гирей признал: "Хорошо у тебя сердце, парень!</span>
Як на мене Іван Фірцак може бути прикладом для наслідування. По при всі труднощі він йшов до мети і не здавався. Його підтримували вірні друзі, і навіть Піня. Кремезність це не знак того що ти сильний, по справжньому сильний це той хто захищає слабших і скривджених.
Нажаль більше придумати не можу
«Чорна рада» — перший україномовний історичний роман Пантелеймона Куліша
<span>Пантелеймон Куліш — видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова. Провідною темою творчості письменника була соціальна й національна доля українського народу, його мова й література, тобто так звана «українська ідея».</span>
Я схильний вважати, що дане твердження скоріше вірне. Чому?
Спробуємо розібратися.
Для більшості людей мати - це та, кого поважають, люблять, цінять. Заради неї готові на все.
Образ мачухи ж, навпаки, - зазвичай недолюблюють, адже вона не рідна. Часто у творах письменників та поетів вона виступає антагоністом.
У повісті Ольги Кобилянської земля - це такий самий персонаж, як і всі інші, лише не живий.
Я рахую, що все залежить від ставлення героїв до землі. Комусь вона, як мати рідна; комусь - мачуха. Наприклад, Михайло любить землю, невпинно обробляє її. Можна сказати, що він її поважає, цінить.
А його молодший брат Сава ставиться до землі, як до чогось, чим треба володіти (для повноцінного, "розгульного" життя). Жодних почуттів до неї він не має.
Отже, Кобилянська, мало того, що зображує землю, як дійову особу, вона робить її матір'ю та мачухою одночасно. Просто для різних персонажів вона різна.
Швайка:
Відважний козак, який захищає свою Батьківщину від ворогів. Готовий віддати життя за товариша і не скривитися. Вправний і дуже кмітливий вивідник землі Переяславської. По всьому степу ходять слухи про цього невловимого всюдисущого уруського розвідника-вовкулаку, якого ніхто навіть не бачив в лице, а якщо й бачив, то недовго йому залишалося жити.
Тишкевич:
Підступний і жорстокий челядник пана Кобильського. Він водиться з татарами і без терзань совісті видає їм інформацію про козаків. Також він зі своїми друзями обкрадає і вбиває вільних добитчиків з плавнів, які надіялися на краще життя. Кмітливий і досить швидко розуміє що робити навіть в єкстрених ситуаціях. Хоча все ж він отримав по заслугам.
