Додому.
<span>Епітети: бурштинова гербата, тополеві вранішні тумани, сірий тулуб, золоте тло, натруджений двигун, весна крижана.
</span>Порівняння: літак аж ніби крилами змахнув.
Метафори: у мареві марень, розмов; натруджений двигун тамує стогін, зелені леза юної трави.
Повтор: шкода Москви.
Катерина.
Епітети: теплий хліб, барвні сни, біле поле, біла Катерина, невимовний біль.
Порівняння: мов велике коло біле небо навздогін летить.
Повтори: з немовлям, притнутим до грудей.
Метафора: Шевченкова мадонна.
Оксиморон: вилами розхитували трони.
<span>Інверсія: про дівочу цноту, про калину не співай, поете, не квили. </span>
П<span>окохала дівчина козака, але волоцюгу — без хати i роду. Коли засне мати, то й біжить вона опівночі до парубка над ріку під вербу. I милуються в любощах, аж поки не зазоріє.
Та ось поїхав козак y похід, залишивши дівчину з тугою та смутком в серці. Щодня бігала вона на пагорб, що за селом. Довго стояла на вершині, вдивляючись y шлях, що зникав за обрієм, визирала, чи ми- лий не їде. Та як не було козака, так i нема, a дівчина карі очі видивляє, сльози ллє. А мати свариться на неї, що не береться до роботи.
Одного разу під вечір дівчина, як завше, пішла на пагорб. Мати вернулася з роботи стомлена i, не заставши дочки вдома, спересердя закляла її словами: «А бодай ти вже i не вернулася більше» — i дівчина, як стояла — та й стала на горбі тополею.</span><span> </span>
І перед нею помолюсь,
мов перед образом святим
тієї матері святої.
Нічого кращого немає,
Як тая мати молода
З своїм дитяточком малим.
<span>Тема трагічної жіночої долі намітилась уже в ранній творчості молодого Тараса Шевченка, і зрештою вона посіла одне з найважливіших місць у його «Кобзарі». Звичайно, що проросла ця болюча тема з трагічних обставин особистого життя поета. Перед його очима повсякчас поставала злощасна доля матері-кріпачки, що «...молодою у могилу нужда та праця положили», раннє сирітство, нужденні поневіряння самого Тараса, безталанне наймитування рідних сестер, що «...в наймах виросли чужих, у наймах коси посивіли».</span>
Коль воды негусто, таких лесу пусто
Невідомий при першій зустрічі з Калиткою показав не фальшиві гроші а справжні тому у байраку їх спокійно поміняли.А другий раз коли невідомий замість фальшивих грошей приніс пусті бумажки на вокзалі.
