“Батьком української літератури ” часто називають Івана Котляревського. І це не випадково, бо поема Котляревського “Енеїда” (вперше побачила світ у неповному виданні у 1798 році) була першою поемою, написаною українською літературною мовою.
По сути,Полифем нарушил правила этикета:D К нему пришли в гости,а он даже их ничем и не угостил,ещё и съесть их хотел.Но это ещё и относится к самим гостям.Они тоже нахальными были (ну дело в одиссее).Ну я больше ничего написать не могу.
По сути,тут виноват больше Одиссей (я так думаю) Он же и без спроса брал,и разозлил Полифема своею ненасытностью и гордостью.В общем перефразируйте.Я писать красиво не умею.
Про те, чому варто читати, відомо не від учора, однак те,що читати книжки -здорово, не є знаним фактом. Водночас приємність, що справляє нам читання, також розширює наш світогляд і зменшує стрес. Читання запобігає нейродегенеративним хворобам і сприяє утворенню нових нервових сполучень, налагоджує роботу мозку.
<span>Читання допомагає розбудити уяву та емоції, водночас воно впливає також на пониження рівня стресу аж до 68 відсотків. Тому книжки ще впливають позитивно на наш сон, втішають нас опісля напруженого довгого дня. Читання книжок поглиблює також знання, розширює словниковий запас та збільшує вміння добре говорити та додає впевненості в собі та впливає позитивно не тільки на особистий розвиток, але й на професійний.Читання також позначається на стосунки з іншою людиною, підвищує емпатію і співчуття, а також надає людині... сексуального приваблення. Люди, котрі присвячують читанню багато часу, грають у логічні ігри або ж розгадують загадки, зберігають ясність думки та краще запобігають таким хворобам як Альгеймера та деменції. Саме тому читання задіює більше ділянок мозку ніж інші розваги. Любителі книжок мають хорошу пам"ять. </span>
<span>Втомлені, знервовані, незосереджені? Рецепт один- це книжка: на добрий сон, на ясне мислення, на розслабення. Читати -це здоров"я! </span>
«Сім'я<span>» - </span>це<span> слово ми чуємо щодня, з самого раннього дитинства. Більшості дітей пощастило народитися саме в сім'ї, де є мама і тато.</span>
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе.
Він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючиінколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим одноліткомАвтор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з'явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу. На ній Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг поплатитися за це життям. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
<span>Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе - всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі .Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.Тут і скосила його черга з німецького автомата: "Він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль..." Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей</span>