Серед великого різноманіття літератури нашого часу, за кількістю видань Біблія займає перше місце у світі.Вона перекладена майже всіма мовами світу і є цінною пам’яткою як світової історії, так і літератури. Як відомо, християнство є однією із трьох світових релігій, яку сповідує більше третини людства.Хоч ця релігія і поділяється на три течії: католицизм, протестантизм і православ’я, – та єднають всіх віруючих найвищі чесноти християнської побожності та священна книга християнства – Біблія.Яскраве відображення Біблія знайшла у мистецтві: літературі, музиці та живописі.Отже, духовне багатство людей різних країн світу та їх християнська віра, роблять Біблію найвідомішою і найавторитетнішою книгою у світі. Її мотиви зустрічаються в багатьох напрямах мистецтва, а сама книга є шанованою та цінною пам’яткою історії всього людства.
Уперше повість була надрукована 1830 року в «Отечественньїх записках» під назвою «Бісаврюк, або Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народної оповіді), розказана дячком Покровської церкви». Ця публікація зазнала втручання редактора журналу і викликала обурення Гоголя, який був дуже вимогливим і непоступливим шодо правок своїх творів, а тому письменник більше не співпрацював із цим журналом.
В основу повісті «Вечір проти Івана Купала» покладено українські народні легенди, пов’язані з Івановим днем.
За язичницьких часів головним літнім святом було свято бога Купайла, шо припадало на пору літнього сонцевороту. Із прийняттям християнства язичницьке свято збіглося зі святом Івана Хрестителя, а народ назвав це днем Івана Купала.
У народі ходять легенди, що ніч проти Івана Купала сповнена чудес: чути мову звірів і птахів, рослини переходять з місця на місце, вогняною квіткою зацвітає папороть, а той, хто знайшов цю квітку, зможе віднайти заховані скарби. Чудовиська та відьми намагатимуться відібрати квітку, але її власник має тікати з лісу, не озираючись. Коли ж обернеться, то збожеволіє або загине. Часто платою за знайдені скарби є пролиття крові, продаж душі, убивство.
Народ вірив, що цієї ночі темні сили мають найбільшу” силу. Купайло за часів язичництва вимагав принесення жертв, але і залишатися вдома проти Купала — гріх, бо тільки в цю ніч відкривається Небесна брама і боги чують усі молитви людей, а трави набирають найбільшої цілющої сили. Тому у вечір проти Івана Купала дівчата плели вінки із трав і квітів, ворожили, пускаючи їх за водою, молодь запалювала вогнища і, щоб очиститися, стрибала через вогонь; запалювали колеш і скочувати його в річку, що символізувало поворот сонця на зиму.
Гоголь у повісті «Вечір проти Івана Купала» поєднує чарівні і страшні казки про нечисту силу і віднайдення скарбу з елементами сучасної йому романтичної літератури. Ця та інші повісті збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» стали своєрідним випробуванням майстерності письменника.
Іван
Добрий, веселий.
Працює, грає, перемагає.
Справжній захисник усіх знедолених.
Герой.
Драконячі закони», на жаль, панують саме в князівстві Люботин, де, власне, й відбувається дія твору. За традицією, лицар повинен знищити дракона, тому князь скликає воїнів звідусіль, аби вони, зібравшись докупи, убили хижака. Найсміливіший же стане чоловіком прекрасної князівни Настуні. Побачивши, що дракон не має наміру битися, бо не хоче завдати комусь шкоди, підступний князь вигадує інший спосіб досягти мети: він вирішує потоваришувати із драконом і змусити його чинити так, як цього хоче володар. Його наміри здійснюються. Грицько вважає князя своїм другом, заради якого він здатен на самопожертву. Дракон погоджується битися з лицарями й загинути від зброї воїна Лавріна, аби догодити князеві та «урятувати» майбутнє Люботина — своєї батьківщини.
Наставник і вчитель дракона, старий пустельник казав: «Життя володаря не варте й одного рядка поета». Але Грицько не зважає на ці слова й жертвує собою заради, як йому здавалося, друга — князя, заради князівни Настуні, у яку встиг закохатися.
Але вбивство дракона не приносить миру та спокою в князівство, а лише пробуджує лихі інстинкти... Це, врешті, розуміє й сам володар.
Читаючи повість, ми розуміємо, що проблеми, які порушив автор, є гостро актуальними в наш час. Адже «драконячі закони», на жаль, панують і в сьогоденні. Добрі, чесні, відверті, порядні люди часто потерпають від підступних «володарів життя». У сучасному важко виживати романтикам-поетам, яких долають зухвалі прагматики. А нових «князів» мало цікавлять митці, для них важливими є передусім влада та особистий престиж.