<span>Торкнись до мене я зашелещу бо я колись буяла зеленою в лісах.-це книга</span>
Літературний рід:<span> лірика.</span>
Жанр:<span> вірш-романс (популярна народна пісня).</span>
Вид лірики:<span> інтимна.</span>
Провідний мотив:<span> краса життя, краса кохання – над усе.</span>
Віршовий розмір:<span> чотиристопний ямб із пірихієм, що утворює особливу ритміку.</span>
Вид римування:<span> перехресне.</span>
Рима:<span> чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша.</span>
Поезія стала улюбленою народною піснею «Сміються, плачуть солов’ї…». Вона сприймається як гімн юності, пісня коханню, як уславлення органічної єдності життя людини і природи. Святковий бенкет весни, коли «уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок Воркоче»,природно відтінює «летючу мить життя» людини, нагадує, що життя – тільки «єдина мить».
Поезія сповнена вітаїстичних, тобто життєлюбних мотивів, які прославляють філософію життя ліричного героя, його закоханість у красу буття і людини.
Для вирішення ідейно-художнього задуму автор вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету. Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб’єктів: власне автора, ліричного героя і «ти», тобто адресата, умовного співрозмовника.
<span>Ця поезія – заклик не забувати, що життя – мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною:</span>
Вірш
Позлітались горобці
до порога - на млинці:
пригощаю саме їх,
друзів меншеньких моїх.
Скоромовка
Летів горобець ,
сів на хлівець,
А як вийшов стрілець,
То утік горобець.
Приказка
Горобець маленький , а серденько має.
Ліпше горобець в руці , чим заєць в лісі.
На міські вулиці швидко опустилася темрява. Засвітилися ліхтарі. Люди поспішають додому з роботи. Діти повертаються зі школи, з другої зміни. А когось батьки забирають з гуртків, з танців, щоб не йшли додому у темряві.Насувається негода. Сонце заходить за хмари, починають зриватися краплі дощу. Я теж спішно повертаюся додому. Я сиділа з у дворі, але стало холодно. Я заходжу додому, а в кімнатах вже зовсім темно.Батьків ще немає вдома. Адже на вулиці погода не для гуляння. Потрібно зробити уроки, але не хочеться. Хочеться відволіктися від похмурого вечора.Але от вся родина зібралася разом. На вулиці все-таки пішов затяжний дощ. Він буде стукати по віконному склу, навіть коли я ляжу спати. Оголені гілки дерев розгойдуються взад- вперед за вікном. Одинокі перехожі пробігають вулицею, у плащах та з парасольками. Вони поспішають швидше потрапити під дах.
Софійка-завжди готова прийти на до помогу, смілива, не байдужа до чужого горя.
Сашко- друг Софійки, сміливий, кмітливий, добрий, чесний, мужній.
Вадим -лихий, байдужий, грубий.
Сніжана(тітка Софійки) - добра, лагідна, чуйна, багато фантазує.
Гордій Кулаківський - підступний, лихий, брехливий.