У цій повісті М Стельмах описує своє дитинство, яке було дуже тяжким.
Гловні герої-Михайлик і Люба, збагачені певним життєвим досвідом. Для героїв головне-навчання. Діти мріють про розваги, а Люба навіть гарно співає ... Ці мрії аж ніяк не заважають героям, адже вони памятають, що їх оточують злидні. Михайлик і Люба дуже працьовиті.
<span>Роби комусь так, як хочеш, щоб робили тобі.</span>
1.Федько-розбишака
2.Толя -смирна дитина
3.На рiчцi повiнь
4.Задум Федька
5.Толя повторюе прохiд Федька
7.Смiливий вчинок Федька
8. Подяка
<span>9.Федька не стало</span>
<span>Хома і Пилип, вилізши з налитох щедрою літньою зливою ковбані, уляглися на теплій землі, підставили замурзані животи під ласкаве сонечко. Уляглися і почали мріяти. «От би знайти діамант» — обізвався «археолог» Пилип. «Або й два!» — палко підтримав приятеля Хома.На пошуки того дорогоцінного каменя й вирушили Хома і Пилип, та їхні товариші. Хоч вони не знайшли діаманта, зате побували в багатьох цікавих місцях лісостепового краю,пережили чимало пригод.</span>
У всі часи благородство розглядалося як важливий компонент у взаєминах з людьми. Навіть сьогодні, у наш цинічний століття, це якість оцінюється по достоїнству. Благородство стало затребуваним, але його неможливо придбати без душевної сили. Люди, що володіють цією якістю, живуть за законами порядності, співчуття і небайдужості. Благородство – це справжній дар, який не потребує нагороди.
Шляхетність – це певний моральний кодекс, за яким треба жити. Він спрямований на творення, а не на руйнування. Люди, що володіють цією якістю, люблять все живе і просто не можуть пройти повз того, хто потребує підтримки і допомоги.Милосердя — це доброта серця, адже недарма це слово утворилося від слів «мила» і «серце». Мені здається, що відсутність або наявність милосердя в чому визначає поведінку людини. Чим більше буде в нашому житті милосердя, тим менше в ній буде горя і страждань.
