Війна-це тяжке і сумне слово,яке навіює погані спогади,або ж ностальгію.Зараз війна є.Я дуже хочу жити без війни.
на мою думку,це повинно бути суспільство у якому всі рівні,щоб не було такого,що люди крадуть гроші,зловживають цим.Парки і вулиці повинні бути чистими.Держава-це люди,які в один момент можуть зламати країну,чи відновити знову.Держава повинна бути набагато кращою,ніж є.Без крадіжок,розумною та доброю.Люди,закликаю Вас,робіть все,щоб зробити кращим місто,державу.потрібно жити без війни!
До слова курчатко :курка,кури ,курчата .
До слова пташеня :пташенята ,птахи ,птах.
4. Відокремленим уточнювальним членом ускладнено
речення:
<span><span> Д) У жнива, </span>|<em>у день жаркий</em>|,
|<em>після косовиці</em>|, ми збирали колоски стиглої пшениці (В. Шевчук).
(<em>коли саме</em>?)</span>
5. Додаток треба відокремити комами з ОБОХ БОКІВ у
реченні:
<span><span> В) У живопису, </span>|<em>особливо в тематичних картинах</em>|, характери героїв та ситуації дещо загострюються (П.
Білецький).</span>
<span>
6. Обставину треба відокремити в реченні:
</span><span><span> Б) Дід, </span>|<em>стоячи</em>|,
через плече позирав у книжку (С. Васильченко).</span>
<span>
7. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:
</span><span><span> Г) І після
цього перед ним хитнулися, </span>|<em>розходячись
у різні сторони</em>|(,)
дві дороги (М. Стельмах).</span>
<span><span> (</span>потрібна
друга кома, що виділяє відокремлену обставину,
виражену дієприслівниковим
зворотом)</span><span> </span>
Відповідь на запитання: Весни і (на) землі
Голуби є символом любові й ніжності. Тому люди завжди з турботою ставляться до птахів сіро-голубуватого забарвлення, сподіваючись на добро й мир на планеті. Я дуже люблю годувати голубів, коли ми з батьками ходимо не прогулянку до парку. Всі вони різні, але одного голуба я запамятав дуже добре. А голуб був чудесний! Неякийсь собi там сивак копiйчаний, а такої чистої сiрої мастi, що, здавалося, хтось умисно, коли голуб був увесь чорний, узяв та рiвненько й дрiбненько поцюкав його бiлим. Тiльки кiнцi пiр’їн на хвостi та на крилах лишилися чорнi, як у чорнило вмоченi. Голiвка ж яка: малесенька, витончена, не кругла, а довгастенька! А дзьобик: це ж не дзьобик, а пташине зернятко, нiжне, рожеве… Шийка горда, не довга й не коротка, спинка ввiгнута, хвiст трубою, i пiр’їн уньому десь не менш тридцяти шести. А крила ж, видно, такi легкi та сильнi, як пушинку, тiло носять.