У меня есть много любимых и нужных вещей, но больше всего хочется рассказать о школьном портфеле. Это — рюкзак. В нём я ношу книги и школьные принадлежности, но это ещё не всё. Самое интересное о себе может рассказать он сам: «Я — рюкзак. Нас много. У каждого из нас есть хозяин, которого по-настоящему мы узнаём первого сентября. От него зависит очень многое, почти вся наша судьба. Кому-то из нас везёт, кому-то не очень, а кому-то совсем тяжко приходится. Чтобы вы могли меня представить, я нарисую вам свой портрет. Я импортного производства, но это не главное, потому что душа моя — это то, что я ношу в себе. Это учебники, другие школьные принадлежности — пенал, тетради, ручки, линейка. Жизнь современного школьника тяжела. Это заметно по моему весу. Я тёмно-синего цвета, с множеством нужных карманов. Ну, а теперь самое главное — мой секрет. В этом году я иду на заслуженный отдых. Я горжусь своим возрастом — мне пять лет. До этого времени я никому об этом не рассказывал, так как хорошо выглядел. Но время берёт своё, надо уступать дорогу молодому поколению рюкзаков, а я ещё пригожусь для других целей. Спасибо хозяину за то, что он не пинал меня ногами, не катался с горки и сохранил в хорошем состоянии. Надеюсь, что мой преемник будет таким же прочным и добрым, как я».
Я був з родиною у лісостепі
Природа в Україні дуже різноманітна. Кожен куточок приваблює своєю особливістю. Наш край сподобається кожному, адже тут є і гори, і море, і прекрасні ліси. У містах чудово поєднуються будинки з ошатними деревами. Парки заманюють своєю красою і неповторністю. Все знаходиться в гармонії. Кожного зустрінуть мальовничі краєвиди в будь-якому місті. Якщо ви живете в Україні, то вигляньте у вікно й побачите чарівний пейзаж, адже тут інших немає.
Думаю допомогла)
1)їсти над столом
2)сховатися під деревом
РАНОК СОНЦЯ. За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.
