<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>
Згідно наказу(неправильно)-Відповідно до наказу
Приймати участь(неправильно)-Брати участь(правильно)
По слідуючому(неправильно)-по наступному(правильно)
Ви по якому питанню(направильно)-Ви в якій справі(правильно)
<span><span>катюшка051999<span>середнячок </span> ответила 10.04.2014 </span><span><span>- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний. Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший. - Я дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. - А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. <span> - А ти чого мовчиш? – спитали у нього.</span></span>
</span></span>
Сон-корінь, н - суфікс, е - закінчення,
ран - корінь,н -суфікс, я - закінчення
від - префікс, дзеркал - корінь ,ен - суфікс, а - закінчення
ден - корінь , н - суфікс, а - закінчення
осін- корінь ,н-суфікс , ій - закінчення
роз - префікс, зелен - корінь, іл - суфікс,и - закінчення, сь - суфікс
роз -префікс ,ріс -корінь, с -суфікс, я - закінчення
ніс - корінь, с- суфікс, я - закінчення
Жив був хлопчик Вова. Він жив в селі і їздив вранці до школи, на автобусі. Люди похилого віку зазвичай їздять на громадському транспорті, і тому їх там багато. Їде собі Вова, їде. В автобус заходить Пожела бабуся. Вова тоді навчався в першому класі і не знав, що потрібно поступатися місцем пенсіонерам. Ось оголошують: "шановні, громадяни, у ступайте місця літнім людям, вагітним жінками, пасажирам з дітьми та інвалідам. Вова подумав:" навіщо мені поступатися місцем, я ж дитина? Підходить до нього бабуся і просить його поступитися місцем. Він не поступається. І каже: "сказали, що поступатися місцем пасажирам з дітьми!" Тут в справу вступив чоловік, він пояснив Вові, що перш за все місця потрібно поступатися людям похилого віку. Вова зрозумів і поступився місцем. Тепер він знає, що місця потрібно поступатися пенсіонерам, обов'язково