Я згідна. Адже дуже важливу роль книга відіграє у нашому житті. Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе.<span>
<span>
</span></span>
Іто — безтурботна пора. Спиш до обіду, граєш в комп’ютер до того часу, поки не набридне, а потім йдеш гуляти на вулицю. Звичайно, були й більш веселі дні, це коли ми ходили в походи, з батьками їздили на море…
Цього літа я часто ходила в похід зі своїми друзями та братом. Добиралися до місць пішки, з дуже важкими рюкзаками. Перший похід був виснажливим, бо йти довелося довго. Коли ми дійшли до потрібного нам місця, знесилені, впали на м’яку траву. Після відпочинку брат з другом пішли за дровами. Знайшовши дрова, ми розпалили багаття, засмажили сардельки й запекли картоплю. На природі ми грали в карти, у футбол і бадмінтон. В цей день сонце так сильно припікало, що ми не стрималися та стрибнули в озеро.
Наприкінці липня ми з батьками полетіли на море до Туреччини. Нам дуже сподобався наш готель: багато водних гірок, ігрових кімнат, безліч солодощів. Але через кілька днів ми з моїми братами вирішили урізноманітнити свій відпочинок. Знявши з себе браслети нашого готелю, ми відправилися подорожувати по інших готелях. Кордонів поділу не було, тому ми легко проникали на чужі володіння. Там ми теж веселилися: каталися на гірках, на колесі огляду і навіть пробували страви з чужих ресторанів.
Це літо мені дуже сподобалося, було багато радісних днів! Дуже хочеться
Я досить часто замислююсь над тим, що таке щастя та як його досягти. Я розумію, що для кожної людини щастя - це щось особисте. Комусь для повної гармонії та абсолютного задоволення життям потрібно мати багато грошей, а комусь - здоров'я.
Зараз я з впевненістю можу сказати, що я щаслива людина. Що робить мене щасливою? Досить прості речі. Я здорова, усміхнена, поряд зі мною мої батьки та бабусі з дідусями. Звичайно, бувають і негаразди. Але я не сприймаю їх як велику трагедію, адже головне - що ми всі разом і щасливі.
Сиплеться і сиплеться осіннє листя.Недавно трепотіло над головою,а тепер голосно шелестить,потривожене кроками.Літо вже не квапить роботами:урожай зібрано.
Зчорніло листя на груші,скинула своє ще зеленим ,черешня,готуючись до зимового сну.Щосили жаріють калинові кетяги ,намагаються зігріти холодні ранки ,та дні вистигають усе дужче і дужче.
<span>Та найбільш в осені жовтизни! Її стільки скрізь,що від неї ясніє навіть похмура днина.То листя золотиться дякою до життя ,до сонця і численними дукатами лягає на землю.</span>
