Кожна книга це висловлювання автора на різні теми. Завдяки великій кількості книгодрукарень, люди стають більш обізнані, розуміючі.
<span> Мирослава - донька боярина. Проте вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька. Вона перестала поважати його за зраду вітчизни. Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком. Але чим обумовлювався її життєвий вибір? Любов'ю. Між нею і Максимом спалахнуло те велике і палке почуття, про який написано багато пісень і поезій.</span>
Стежину
Вузька,коротка
Виводить, проводить,допомагає
Допомагає знайти свій шлях
Провідниця
на мою думку роксолана патріотка бо вона не зраджувала Україну.Її взяли в полон і вона дуже сподобалась турецькому царю, і він взяв її в дружини, а роксолана ціною власного життя, потім визволила всіх козаків, які були в полоні.
1912 р
.<span>Літературний рід:лірика.
</span><span>Жанр:ліричний вірш.</span><span>Вид лірики: пейзажна.
</span><span>Провідні мотиви: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.
</span><span>Віршовий розмір: хорей.</span><span>Про вірш: вірш має витончену форму, яскраві тропи.
Провідні мотиви твору — возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.
Блакитна панна — це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати. Микола Вороний став, по суті, новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія. Звук для символістів — понад усе. У науці навіть відоме поняття «звукосимволізм».</span><span>Не можна не помітити в «Блакитній панні» Вороного і специфічного розміщення рядків у строфах: вони ніби сходинки, по яких скрапує на весні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. Отже, форма у поетів-символіс-тів — це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.</span>