Ответ:
Леся Українка писала дуже чудові, зворушливі та казкові твори. Один із них-"Хотіла б я піснею стати". Я коли читала поезію, уявляла собі цю природу, яку описує письменниця. Мене твір зачарував. Я б з радістю прочитала його ще не один раз.
Діброва тому що у вірші розповідається саме про неї
Здоров*я - це найцінніше що є в людини. Без здоров*я немає життя. Але щоб буди зровим треба його бегти. Вставати рано робити зарядку,вмиватися,снідати і йти до школи.Потім приходити зі школи вивчати уроки , йти гуляти з друзями. А ввечері смачно поїсти і лягати спати.
<span>Гекльберри Финн — бездомный оборванец, юный пария Санкт-Петербурга на Миссисипи, сын городского пьяницы, «ленивый, невоспитанный, скверный мальчишка», «не признающий никаких обязательных правил», с точки зрения всех матерей города, у чьих детей он тем не менее в большом почете. Вольная птица, Г. живет в бочке, а в хорошую погоду — под открытым небом.</span>
Кутаються у хмари сині Карпати. Про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. Підгір’я... Мальовничий куточок України, тут 27 серпня 1856 року народився Іван Франко в селі Нагуєвичі на Дрогобиччині в заможній сім’ї коваля Яця Франка.
Батько вмів кувать плуги, підкови...
Молот слухався його долонь,
Cин ловив отецьке кожне слово
В тісній кузні, де не гас вогонь.
Говорив коваль про кривду люту,
Про життя нестерпне бідняка.
І несла та мова часто чута
Гнів у серце юного Франка.
Скільки він у кузні перемріяв,
Скільки він снаги набрався там,
Щоб за горе мстити лиходіям,
Вказувати правду трударям!
У цьому селі проминуло дитинство Івана Франка, тут він часто бував, коли навчався у Дрогобичі і Львові, сюди приїжджав зі своєю сім'єю, тут знайшов притулок після другого арешту.
І Франко закінчив Дрогобицьку гімназію в старших класах якої вже почав займатися літературною творчістю. Дебютував у Львівському студентському журналі „Друг” у 1874р.
Мужнів, загартовувався І.Франко, навчаючись у Львівському університеті. З під його пера виходять такі вірші: „Гімн”, „Каменярі” , „Товаришам з тюрми”, що звучали як дзвін на спалах, кликали до боротьби „за поступ, щастя й волю”. Такого сильного революційного голосу після смерті Т.Шевченка Україна ще не чула.
