<span>Весняний світанок
дихає прохолодою і свіжістю. Але сонна земля щє в полоні зими.
Та незабаром засидеться тепле сонечко.
Його ласкаве проміння розбудить все наскоро.
Забринять яскравими краплинками сліз бурульки.
Задзюрчать прозорі чисті струмочки.
Весело заспівають маленькі
жваві пташки.</span>
Велетенський жук сів на моє плече.
Твір - опис зими
Зима — це дивовижний час року. З настанням зими приходять холоди, все на вулиці вкривається білим, чистим, пухнастим снігом, наче всю землю огортає біла ковдра.
Коли я дивлюся в своє вікно, бачу снігові замети та дітей, що катаються на гірці. Деякі з них грають в сніжки й ліплять снігову бабу. Але все частіше з настанням зими я став бачити незадоволених людей, які ховаються під капюшон чи закутують шарф найсильніше, щоб, напевно, не замерзнути на холоді.
Я дуже люблю зиму, не дивлячись на холоди. Взимку можна кататися на санчатах, на ковзанах, грати в сніжки, ліпити сніговиків чи снігових баб. Звичайно, не можна забувати й про Новий рік, адже це чарівне свято, яке буває лише раз на рік.
Весняний дощ легенько крапав на світловолосу голівку Михайлика.
Я люблю дощ на весні тому,що він легенько настукує мені вночі колискову.
Навесні,після дощу ми з хлопцями збирали в маленьких озерцях пуголовків.
Федько простудився.але хлопці все одно кликали його стрибати по калюжах з краплями весняного дощу.
Навіть весняний дощ не міг зтери ці всі образи з душі маленької дівчинки.
