Я хочу дізнатися про величні таємниці нашої планети.
Сести ???????????????????????????????????????????????
Моя люба бабуся вже на пенсії, проте вона зовсім не виглядає старою. Бабуся носить коротку сучасну зачіску. Її власне волосся вже помітно сиве, тому бабуся фарбує його у колір “дикої вишні”. Він пасує до її великих та добрих каріх очей та темно-каштанових брів.
Очи — це найкрасивіше у зовнішності моєї бабуні. Вони великі, глибокі та добрі. Бабуся завжди дивиться лагідно та дещо занепокоєно, адже вона повсякчас турбується про нас, своїх рідних
На долю українського народу випало чимало горя і ніхто не може дати відповідь на питання: за що? За що український народ катували, засуджували до розстрілів, відправляли до таборів, морили голодом? Проте незважаючи на всі ці катування й поневіряння українці змогли зберегти свою історичну пам’ять. Микола Вороний казав, що все те зло, яке чинилось проти нас лише змушувало нас ставати сильнішими й кращими. Він знав також, де знайти джерело натхнення та відповідь на питання: як же передати цю пам’ять нащадкам. Відповідь проста: вона у Слові. На захист цього промовляє до нас поема «Євшан-зілля».
<span>Твір побудовано на основі літописних джерел. Зовнішня дія – доволі динамічна й інтригуюча. Князь Володимир Мономах «під час походу» взяв у полон з ясирем улюбленого сина половецького хана. Юнак дуже швидко почав забувати рідний степ, став «край чужий, чужі звичаї як за рідні уважати». Батько-хан не міг не ятритись через це, тож послав до Києва людину, аби розшукати юнака і нагадати йому про батьківщину. А далі в сюжетну канву вплітаються прадавні пошуки магії слова. Прадавні, бо постають з літописного оповідання: посланець зустрівся з юнаком і, за хановою настановою, заспівав тому пісень половецьких. Проте байдужим залишився юнак. Здавалося, ніщо не зарадить, не допоможе. Тоді музика Ор вийняв жменьку сухого євшан-зілля. І сталось диво: юнак пригадав себе й свій рідний дім.
</span>
Мама вимила весь посуд.(вимила) присудок
недавно наш клас вирішив посадити сад. (вирішив) присудок
холодний дощ застав людей серед поля.(застав) присудок
