Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений
куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє
небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі
пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на
Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто
там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та
побачити всі дива світу на власні очі.Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та
друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя,
почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами
трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди,
що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання,
незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють.
Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в
серці.Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства
казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку,
втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося
залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було.
А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом
власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили
мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця,
що для кожного з нас свої власні.
