У повісті «Захар Беркут» Іван Якович Франко створив образ справжнього народного ватажка, щирого патріота рідної землі.
<span> </span>
<span> У великому гірському селі Тухля живе сивий чоловік Захар Беркут. У тухольській громаді його дуже поважають, прислухаються до думок. Захар уміє говорити, як ніхто інший, він один може так точно й влучно висловити думки всієї громади. </span>
<span> </span>
<span> Цікаво те, що маючи такі надзвичайні лідерські здібності, він не прагне влади над громадою, а лише дає цінні й розумні поради. Саме так говорить про свого батька син Захара — Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої й не жадає її». </span>
<span> </span>
<span> Захар Беркут був найстаріший віком у всій тухольській громаді, адже йому вже дев'яносто літ. Він батько восьми синів, і троє з них сиділи вже разом з ним між старцями. Але не лише своїм поважним віком заслужив він таку честь — бути ватажком, він відрізняється винятковою мудрістю й практичністю розуму. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх... провідників цілого народу...» </span>
<span> </span>
<span> Цікаво і те, що, незважаючи на свою старість, цей чоловік був ще досить сильний, продовжував працювати в садибі й на пасіці. Усі тухольці постійно дивувались його знанням у садівництві, а він радо допомагав і передавав свої знання кожному, хто цього хотів. «А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки... Лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут». </span>
1. Соціальне становище героя. (Наймит, сирота, у якого нема рідні. Ярема - безбатченко, він не має навіть прізвища. Щоб записати в реєстр, Залізняк пропонує назвати його то Голим, то Бідою, а потім зупиняється на прізвищі Галайда, що означає бездомний, бродяга. Усі три прізвища характеризують соціальний стан Яреми.)
2. Рабська покірність Яреми-наймита. (Покірно виконує накази корчмаря, не звертає уваги на образи та лайку.)
3. Щирість та глибина кохання.
4. Незвичайна хоробрість Яреми-месника. (Кривда, якої зазнав Ярема, потроїла його сили й ненависть до ворогів. Та штовхають його до дії не особисті, а національні інтереси. Ярема мститься за весь український народ. Він мріє завдати панам такої муки, щоб аж пекло затряслося.)
5. Відданість Яреми боротьбі проти ненависного ворога.
<span>Прізвище В. Сосюри з французької на українську переінакшив:
В. Козацький писар</span>
Своїм читачам. Іван Франко був письмеником і тому присвячував свої твори читачам
Поет — герой поеми «Давня казка», не відділяє свого життя від життя народу. Поет заслужив у людей велику повагу й довір’я своєю відданою працею. Граф Бертольдо у творі є уособленням ворожих народові сил. Він повна протилежність Поету: позбавлений творчої фантазії, лицар убачає у впливі поетового слова на сільську молодь «диявольське наводження», чаклування. Поет: «Божа людина», «лиха не боюся», «я на крилах думки лину», «завжди вільний», «навесні… оживляв сумну діброву», гордий, стійкий, сміливий, мужній, відданий народові, впевнений у своїх діях, безкорисний, вдячний, добрий, талановитий, шанобливий до простого народу.
Бертольдо: «лихий такий, крий Боже», лякливий, корисливий, практичний, пихатий, упертий, жадібний, підступний, бездушний, зневажливий до народу, позбавлений творчої уяви та фантазії.