Дієпирслівник — особлива незмінна форма дієслова, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію.
Дії, названі дієсловом-присудком (основна) та дієприслівником (супровідна) виконуються однією й тією особою або предметом-підметом: Там рідну пісню слихав я, завмерши (М. Рильський ). Зорі мерехтіли падаючи (Григорій Тютюнник).
У реченні дієприслівник найчастіше пов'язаний із дієсловом-присудком і є обставиною: Усяка пташечка, радіючи, співала (Л. Глібов). Ваблять, усміхаючись луки (Олександр Олесь).
Дієприслівники відповідають на питання <em>що роблячи?</em> (кажучи, наздоганяючи) та <em>що зробивши?</em> (сказавши, наздогнавши).
Дієприслівник має ознаки дієслова (час і вид) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини).
Вид дієприслівників залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид); витерпіти — витерпівши (доконаний вид).
Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить, не оглядаючись (Марко Вовчок).
Дієприслівники минулого часу позначають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро (П. Куліш).
Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення: записуючи, записавши.
У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и: розказуючи, сказавши.
Найоб'єктивніше дані про характер людини дає її свідома поведінка, її
вчинки в певній ситуації. Характер людини багатогранний і виявляється в
діяльності: одна людина робить усе швидко, інша - повільно; одна
сприймає та засвоює все поверхово, інша ґрунтовно. Ці особливості, які
виокремлюються в поведінці людини, називають рисами характеру. Будь-яка
риса є деяким стійким стереотипом поведінки в конкретних, типових
ситуаціях. Адже навіть ввічлива людина може виявляти грубість у
нетипових для неї ситуаціях.
Істотною характеристикою рис характеру є вірогідність того, що даний
вид поведінки в даній ситуації відбудеться. Про яку-не-будь рису можна
говорити як про стійку характеристику людини, якщо вірогідність її вияву
в певній ситуації досить велика. Однак вірогідність означає, що дана
риса виявиться не завжди, у протилежному випадку можна було б говорити
про механічну поведінку. Таке розуміння риси характеру наближає її до
звички: за певних умов діяти певним чином. Наприклад, альтруїзм може
виявлятися у звичці надавати допомогу всім, хто її потребує. Але разом з
тим звичка не завжди може стати рисою характеру, вона є лише схильністю
до дії відповідним чином.
Риси характеру включають певний спосіб мислення, розуміння. У
здійснення характерного вчинку включені вольові механізми, почуття.
Звичка не має цих компонентів. Риса характеру, зумовлюючи поведінку, у
ній і формується. Так, щоб стати альтруїстом, треба постійно допомагати
людям, хоча перший альтруїстичний вчинок міг бути викликаний випадковими
чинниками. Формування рис характеру не може бути відірване від
формування мотивів поведінки. Мотиви поведінки, реалізуючись у дії,
закріплюючись у ній, фіксуються в характері. Кожен дійовий мотив, який
набуває стійкості, - це потенційно майбутня риса характеру в її ґенезі
(С.Л. Рубінштейн). У мотивах риси характеру виступають уперше ще у
вигляді тенденцій, дія приводить їх потім у стійкі властивості. Шлях до
формування риси характеру лежить через формування належних мотивів
поведінки і організацію спрямованих на їх закріплення вчинків.
Найзагальніші властивості характеру розміщуються по осях: сила -
слабкість; твердість - м'якість; цільність - суперечливість; широта -
вузькість. Якщо піц силою характеру розуміють ту енергію, з якою людина
переслідує поставлені цілі, її здатність пристрасно захопитися і
розвивати велике напруження сил при зіткненні з труднощами, уміння
долати їх, то слабкість характеру пов'язують з проявом нерішучості,
нестійкості поглядів тощо. Твердість характеру означає жорстку
послідовність, наполегливість у досягненні мети, відстоюванні поглядів
тощо, водночас як м 'якість характеру виявляється в гнучкому
пристосуванні до умов, що змінюються, досягненні мети за рахунок
поступок, знаходженні розумних компромісів. Цільність або суперечливість
характеру визначається мірою поєднання провідних та другорядних рис
характеру. Якщо провідні та другорядні риси характеру гармонують, якщо
відсутні суперечності у прагненні та інтересах, то такий характер
називають цільним, якщо ж вони різко контрастують, то суперечливим. Про
широту та повноту характеру говорять на засадах властивостей, які
свідчать про різноманітність прагнень та захоплень людини, її
діяльності. Як правило, такі люди характеризуються експансивністю та
душевною щедрістю. На противагу їм люди з "вузьким" характером схильні
до самообмежень, звуження сфери своїх інтересів, домагань та діяльності.
<span>Багатогранність характеру не виключає того факту, що в різних
ситуаціях у однієї й тієї самої людини виявляються різні, іноді
протилежні властивості. Людина може бути одночасно і дуже ніжною, і
вимогливою, м'якою, поступливою і твердою одночасно. І саме в цьому може
виявлятися єдність характеру людини.
</span>
По́їзд (по́тяг, валка) — у залізничному транспорті — сформований і <span>зчеплений склад вагонів з одним або декількома діючими локомотивами чи моторними вагонами, що мають встановлені сигнали.
</span>
Вугі́лля, Викопне вугілля — тверда осадова порода, горюча копалина, <span>утворена шляхом вуглефікації рослинних залишків.
</span>
Пассажи́р (фр. passager) — человек, который не является членом <span>экипажа и который перевозится транспортным средством в соответствии с гласным или негласным договором перевозки на каком-либо виде транспорта.</span>
