Кожна людина має свою мрію, однак щоб мрія здійснилась, треба встановити мету у житті. Деякі люди нехтують цим і починают несправедливо йти до мети, шляхом обману. На мою думку, вислів "До чистої мети треба йти чистою дорогою" означає, будувати свою мрію, та встановлювати мету треба так, щоб нікому не заважати, йти мирним шляхом. Але в нашому житті спостерігается й таке, що наглість, жадність, скупість, несправедливість іноді перемагае, та ніхто не знає що очікуе ту людину яка побудувала свою мрію несправедливо. Іноді буває таке, що людина на первий погляд достигла своеї мети, здійснилась ії мрія, але людина не почуває себе щасливою, тому що йшла до мети в руці тримаючи наглість, жадність, та з часом все те що виплеснуто повертается у подвійному розмірі. Тому цей вислів наполягае на тому щоб, йти до своєї мети не треба чинити негідних вчинків, щоб не було почуття провини.
Якщо це найближчі люди наприклад мама тато з далекої поїздки зустрінь їх приготувавши їхні улюблені страви обійми їх дай знати що ти їх любиш укрси кімнату метеликами паперовими хлопушками конфеті зроби розваги щоб гостям не було скушно і все!
Ответ:
Літо – найтепліша пора року. Довгі сонячні дні змінюють короткі теплі ночі. Погода надворі найчастіше ясна, над головою розкидається безкрає синє небо. Дерева стоять пишно вбрані в яскраві зелені шати. Попід ними повсюди густо росте травиця, усіяна барвистими вогниками літніх квітів – маків, дзвоників, конюшини, пижма, ромашки, календули… А над ними порхають метелики та гудять всякі мушки.
Літо прикрашає сади й городи. Спіють соковиті вишні, за ними поспішають абрикоси та персики. Великі червоні полуниці хиляться низько до землі. Поступово «засмагають» у променях літнього сонця ще недавно зелені помідорчики. То тут, то там по арках зав’язуються огірки. Ціпкі колючі віти ожини стоять всипані солодкими темно-синіми, майже чорними ягодами. І так повсюди – буйство барв, свято плодючості, приємне відчуття тепла й затишку.
В літа чудовий дзвінкий голос – то співають високо в небі або сховані у вітах дерев птахи – маестро-соловейко, вранішній жайворонок, веселий говіркий горобець. А ближче до вечора музика літа змінюється – то вступає хор цвіркунів, що не замовкає аж до самого ранку.
І навіть дощ влітку теплий і лагідний. Під шатром низьких хмар повітря стає гарячим. Прохолодні краплі дощу змивають пил з доріг та листя, завдяки чому після воно заграє ще більш яскравим смарагдовим сяйвом.
Літо – яскраве, різнобарвне… Червень не схожий на серпень, та й липень має чим порадувати око. Високе чисте небо, тепла прозора вода річок, стиглі фрукти, насичені кольори навкруги… Немає на світі людини, яка б не любила літа!
Як гарно було в лісі! Попереду росли молоденькі берізки, далі осілі дубочки, сосни і старенька, але неймовірно красива калина. Її розлогі гілки були одягнені в великі червоні грони ягід. Неможливо було пройти повз ту красу. Десь поряд витьохкував свою чарівну пісню соловейко. І від тої краси на душі було так радісно і весело, що самому хотілось співати. Сонячний, теплий, прекрасний день гармонійно поєднувався з величчю неосяжної природи.