Нещодавно мені випала нагода прочитати твір Джека Лондона «Жага життя» і я ще довго не могла прийти до тями. Мене безмежно вразила сила людського духу, прагнення особистості досягти мети та вижити.
Коли я розпочала своє ознайомлення з оповіданням про двох друзів, то спершу подумала, що головному героєві не вдасться дістатись до рідних земель, а ось його напарник Біл має всі шанси знову побувати вдома. Я ще ніколи так не помилялась! Мені прикро це визнавати, але я, на жаль, спочатку звернула увагу лише на зовнішність героїв та їхню фізичну форму, тобто, замість того, щоб придивитись до рис характеру чи моральних якостей, зробила хибний висновок, що сильнішим є той, хто міцніший фізично.
Зрештою, на перший погляд так все і виглядало. Але приблизно хвилин за п’ять, коли я прочитала, що головний герой отримав травму та потребує допомоги, а його «друг» Біл покинув хворого напризволяще, я змінила свою точку.
Я вважаю, що людина не зможе чогось досягти чи здобути щось шляхом зрад, вбивств, злочинів… Мені навіть здається, що коли Біл покинув свого товариша, то підписав собі смертний вирок. Адже «гуртом і батька легше бити», пам’ятаєте?
Хоч би яким слабким та виснаженим не виглядав головний герой, у нього було дещо важливіше за фізичну силу: він мав любов до життя. Він не мав честолюбних намірів чи злостивих думок. Не хотів перемогти та полишити слабшого. Він просто хотів ЖИТИ.
Тому, на мою думку, головний герой і виявився сильнішим та переміг. Адже найважливішим для людини має залишатись сила воли, чистота помислів та прагнення жити.
На цих вихідних я прочитав дуже цікаву книгу відомого австрійського письменника Югенда Шикльгрубера, під назвою "Остання піч". Ця книга вразила мене своєю ідеєю масової гуманності та взаєморозуміння між людьми. Саме вона наштовхнула мене на дорогу пацифізму та відчуття ректальної самосвідомості. У цій книзі молодий хлопчик на ім`я Релтіг з самого дитинства зіштовхується з несправедливістю цього світу. На власні очі він бачить, як сусідських хлопчиків цькують у школі за їхній зовнішній вигляд, як його однокласники масово насміхаються з його однокласника Карла, через його фінансове положення та на власному досвіді дізнається як неприємно бути загнобленим за расовою ознакою. В продовж всієї книги Релтіг імпульсивно бориться з несправедливістю цього світу та заводить нові знайомства з багатьма новими людьми. Найпершим товаришем Релтіга став переселенець з Російської Імперії - Микола Сосницький, що приїхав до Німеччини навчатися на програміста.
Життєвий шлях Релтіга наповнений масою несподіванок, івритин та негараздів, проте його незламний дух проводить його то фінальної мети, де весь всесвіт пізнає його недитячі ідеї та входить в нову еру стазисного миру.
Будь ласка!
Мойсей-це людина яка веде суспільство за собою на правильний шлях. Колись давно Мойсей показав істинну дорогу до кращого життя. Він вчив людей жити чесно, справедливо і в мирі. А в наш час, в цей неспокійний та важкий для нас момент, хто завгодно може стати сучасим Мойсеєм. Головне щоб ця людина жила в гармонії з розумом і душею, щоб ця людина була мирною, і знала шлях, який веде до гарного життя.