Ответ:
«Захар Беркут» характеристика Максима Максим — простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкі річки, як кришталеве повітря. Здається, все він черпає з самої душі природи і збирає у своєму серці. Він безстрашний і сміливий. Його природний розум, кмітливість. «Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок», — пише Іван Франко. Навіть бояри поступово починають поважати Максима, адже він дає розумні поради, а головне, врятовує дочку боярина Мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів. Це свідчить про його рішучість і одночасно скромністю, бо Максим не хизується своїм подвигом.
Объяснение:
Ява
сміливий, завзятий
захоплює, смішить, веселить
Кукурудзо
Він завжди допоможе найкращому другу.
Павлуша
Добрий, співчутливий
Допомагає, переживає, підтримує
Метро
Найкращий друг і товарищ Яви
Кожна людина має свою мету. Ну, майже кожна людина, адже є люди, які не мають своєї мети. Такі люди вже втратили віру в світле майбутнє, втратили віру в те, що вони коли-небудь будуть щасливі. Звичайно, це дуже сумно, бо людина без мети просто існує, а не живе. Тому тим, хто ще не має перед собою мети, я б порадив якомога скоріше добре обдумати і все-таки поставити перед собою ціль.<span>Людина — неповторна, кожна людина — особистість зі своїми уподобаннями, прагненнями, ціллю в житті. Мета може бути невелика: поїхати цього року до моря, зробити ремонт у квартирі, побувати на концерті улюбленого співака, а може бути велика: вступити і вивчитись в інституті, знайти потім роботу з достойною платнею, яка б іще й подобалась, придбати машину, квартиру, зустріти свою половинку і прожити з нею все життя душа в душу. І звичайно, всього можна досягти, коли в країні панує демократія, є впевненість у завтрашньому дні, коли держава турбується про свій народ. І так можна наводити багато прикладів. Та щоб чогось досягти, слід конкретно сформулювати мету і добре продумати кроки до досягнення цієї мети. Необхідно також пам’ятати про те, що не слід водночас ставити багато цілей, бо можна занадто розсіяти свої зусилля і не досягати бажаного результату в жодному з напрямків. Недарма ж існує приказка: «За двома зайцями поженешся — жодного не спіймаєш». Для цього варто згадати відому п’єсу Михайла Старицького «За двома зайцями», коли Голохвастов намагався одружитися одночасно і з багатою, але некрасивою Пронею Прокопівною та бідною, але красивою Галею. І в результаті дістав облизня. Треба обирати свою мету з розумом.</span>
Літаючи по дворах, Гава
Шматок ковбаски добула;
Хоч кажуть, що вона дурна роззява,
А до крадіжки здатная була.
От узяла та й полетіла,
Щоб недалечко, у ярку,
На самоті поснідать до смаку:
Усе було, ще ковбаси не їла.
«Спасибі,— думає,— розумним головам,
Що в світі потрудились,
Усячину робить навчились;
Поміж людьми, як кажуть, добре й нам:
Що-небудь можна роздобути».
Не вспіла Гава носом ткнути,
Аж і Лисичка тут стоїть
І жалібно квилить:
— Голубко-кумонько! Тебе я ждала-ждала,
Аж плакала, як виглядала,
Щоб голосочок твій почуть,
Хоч на хвилиночку про горенько забуть…
Ти, може, серденько, того й не знаєш,
Як гарно, любо як співаєш —
І соловейко так не втне…
Розваж хоч трошечки мене! —
Прийшлось роззявитись дурному горлу:
— Кра! кра! — а ковбаса додолу,
Лисичка хап — і у кущі мерщій,—
Оддячила кумі своїй!
Прокракала роззява, огляділась —
Чортма куми і снідання нема…
— А щоб ти,— каже,— подавилась,
Лукавая кума!
Прилащиться підлиза хоч до кого:
Солодкії слова
Приманюють великого й малого,—
То вже така дурниця світова;
Про се розумні знають люде,
Та що ж ви будете робить:
Хто маже — не скрипить,—
Так, мабуть, і довіку буде.
Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним,чий стиль так близький – це і є улюблені книги.
Мій улюблений твір світової літератури – це «Капітанська дочка» О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому «Капітанська дочка» один з моїх улюблених творів.
