<span>Якось зайченятко вийшло з дому гуляти.По дорозі йому зустрілися різні,різні тварини.Першою якою стала білочка.Вона була дуже гарна та красива.У неї був пухнастий хвостик.Вона дуже хотіла гуляти з зайченятком .Зайченятко дозволило гуляти з ним.Наступною тваринкою стала лисичка.Вона теж хотіла гуляти з зайченятком.Зайченятко дозволило.Після прогулянки тварини прийшли додому</span>
Ну, до найсильніших людей світу з українців належить Василь Вірастюк
Книга допомагає не тільки вчитись , а й відпочивати . Як з пародоксом читання . Це й ще людина розвивається духовно . Багатший словарний запас . Книга це портал книжкових чар які допомагають відволіктися від реальності . Книга може перевернути життя , якщо написати її .
Іноді книги ігають ключову роль у житті . Вони стать друзями якщо їх немає . Тож книги треба цінувати .
У Качанівці<span>Відомий історик Дмитро Яворницький лишив спогади про свої зустрічі з Василем Тарновським. Зацікавлення Дмитра Івановича козацьким минулим України в ту пору тільки починалося.Знайомство відбулося в Петербурзі. Подружжя Тарновських запросило історика погостювати в Качанівці.І от коляска, підібравши Яворницького на станції, везе його чудовою алеєю, зобабіч обсадженою стрункими деревами. Попереду виростає гарна кам’яна церква. Візник пояснив, що від церкви розходяться чотири алеї. Довжина кожної – три версти, на кожній посаджено різне дерево: дуб, граб, ясень, кучерявий клен, а церква стоїть якраз у середині. За церквою височів розкішний палац, перед яким на підставках стояло кілька великих гармат часів гетьмана Хмельницького.Потрапивши до палацу, Дмитро Іванович був вражений ще більше. Його очам відкрилася величезна портретна галерея. На стінах висіли зображення гетьманів, полковників, осавулів. Живописні полотна передавали сюжети з козацького життя. У шафах, що стояли під стінами, зберігались дорогі шаблі, булави, перначі та інші атрибути козацького спорядження.<span>Гостеві показали спеціальну книгу із записами почесних гостей Качанівки. Тут побували Глінка, Гоголь, Рєпін. Розповіли, що саме тут Глінка створив і навіть уперше поставив свою оперу «Руслан і Людмила», що саме тут Рєпін написав прекрасний портрет господаря у гетьманських шатах.</span>Вразив Дмитра Івановича і парк. Усі доріжки були вирівняні, посипані піском, по обох боках обсаджені низькорослими декоративними рослинами. Розкішні троянди в одну лінію були посаджені перед палацом, навпроти вікон і дверей, що виходили в парк. Опріч троянд тут було багато інших квітів: білих, синіх, блакитних, жовтих, жовтогарячих та червоних. Квіти було посаджено у круглих і чотирикутних вазонах та просто на грядках.На перехресті прямолінійних алей з боковими доріжками було встановлено мармурові або металеві статуї українських визначних осіб: письменників, учених, художників. Подекуди височіли колони, а на них погруддя видатних людей, дорогі вазони із всіляких кольорів квітами.Тут з гордістю показували павільйон Глінки, де відпочивав і працював великий композитор, дуб Миколи Гоголя і Шевченків дуб. Під яких поет любив відпочивати, коли приїздив до садиби.В Качанів ці все дихало українським духом. Не випадково її називали вирієм, куди зліталося українське учене на художнє «птаство».<span>Меценат Тарновський охоче дав Яворницькому гроші на видання його книжки про Запорожжя. Сам він запалився ідеєю поїхати на пороги Дніпра на місця Запорозьких Січей.</span></span>
Найперша квітка, що зацвітає навесні -це пролісок.
Це маленька, але мужня рослинка має тоненьке стебельце з малесенькими видовженими листочками, що розташовані попарно.
Квіточка проліска має ніжні, видоажені, загострені на кінці пелюстки синього кольору.
У неї ніжні, ледь чутні пахощі.
Ця рослинка така тендітна, що незрозуміло як вона пробиває корку весняного снігу і витримує такі нічні морози.