Ну може те, що в нього така дочка хороша, але я не бач в ньму нічого такого він зрадник.
1. Історія села Спасівка, розповідь про рід Судаків.
2. Напад татар на село.
3. Втеча Павлусь на татарському коні.
4. Зустріч з козаками та братом Петром.
5. Татарський кіш розбитий.
6. Визволення батька Степана.
7. Ганна у неволі.
8. Сміливий вчинок Павлуся.
9. Пошуки сестри.
10. Зустріч з сестрою.
11. Повернення в Україну.
Якщо ти не дорожиш минулим, то яке у тебе має бути майбутнє?
Воно доя тебе недоступне, бо ти нічого не цінуєш.
Кажуть, що "Каліка той, хто не вміє предківщиною дорожити".
І я з цим погоджуюся, це справді так.
Потрібно предківщиною дорожити, щоб не бути калікою.
Щоь заслужити гарне майбутнє, треба берегти минуле.
<span>головна думка в тому щоб не тільки читати і писати ай треба відпочивати</span>
Я люблю спостерігати за всім, що відбувається навколо мене. Сьогодні я прокинулась від того, що в моє вікно яскраво світило весняне сонечко, воно переливалося, зафарбовувало стіни кімнати у різноманітні кольори, дарувало радість і тепло. Такий ранковий подарунок змусив мене швиденько вибігти на вулицю і нарешті насолодитися цим чудесним днем, справжньою казкою, створеною самою природою. Я живу в звичайнісінькому приватному будинку на вулиці, де повно таких же схожих між собою невеличких, акуратних будиночків. Але весна все змінює. Моя вулиця араз виглядає як кадр з чарівного мультфільму, у якому описано вигаданий світ. Навколо все починає цвісти: молоді абрикоси вже демонструють свої перші рожево-біленькі квіточки, на яблунях і вишнях вже з’являються зелені бруньки, які от-от перетворяться у зелені листочки, біля вікон уже розпускаються тюльпанчики, і де-не-де ще досі можна знайти маленькі проліски. Краса зараз повсюди. Непримітні до цього будиночки зараз тільки доповнюють, вдало вписуються у загальну картину, вони вже не здаються такими сірими і безбарвними, хоча саме такими були лише кілька днів тому.
