Те́ма худо́жнього тво́ру — це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв'язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення.
Ідея твору (від грец. «вигляд, первообраз») ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору (Ідеали і переконання, які автор прагне донести до читача через свій твір).
Я впевнений, що кожен, хто коли-небудь читав твори Великого Кобзаря, не залишився байдужим! Особисто мене надзвичайно вражає та різноманітність форм, тем та проблем, яку ми бачимо у творах Шевченка. Є в його творчій спад-; щині і романтичні балади з елементами містики та чаклунства, і ліричні поезії про кохання, настільки щемливі, що іноді сльози навертаються на очі, і стилізації під народні думи, і реалістичне зображення народного життя у поемах, і філософська поезія, настільки глибока, що і зараз я із захопленням розмірковую над деякими думками Тараса Шевченка. Окрему частину своїх творів геній української літератури присвятив історії нашої Батьківщини. Велика частина історичних творів Шевченка має під собою реальні події, деякі з творів оперують узагальненими образами. Проте у будь-якому з них ми відчуваємо таку любов до своєї країни, до її народу та історії, що й самі помічаємо щось таке щемливе та горде всередині себе, що заведено називати патріотизмом.Одним із найкращих творів на історичну тематику, зокрема на тему козацтва, є поема «Гамалія». Головний образ поеми — отаман Гамалія. Цей образ не змальовує нам реальну історичну постать, він створений Шевченком. Але ж цікаво, що, попри свою «вигаданість», Гамалія залишається живим для читачів, він уявляється нами як реально існуюча людина. Мені здається, що це свідчення художньої майстерності Шевченка, яка, у будь-якому разі, все одно не підлягає сумніву…Отож, отаман Гамалія. Я уявляю його високим сильним чоловіком з глибокими карими очима, з яких проглядає мужність та звитяга, готовність до будь-яких випробувань. Козаки-запорожці, звісно, поважають та люблять свого отамана. Почувши плач невільників, Гамалія вирушає визволяти своїх земляків з ворожого полону. У місті Скутарі він з іншими запорожцями перемагає ворога, визволяє бранців та повертається додому. Отаман Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка. Він сміливий та мужній, не ховається за спини товаришів під час бою, ладний життя віддати за будь-кого із своїх побратимів, тим більше — за добробут та волю своєї Батьківщини. Я вважаю, що Тарас Григорович звернувся до зображення саме узагальненого, ніби «неіснуючого», образу з певною метою… Адже, з іншого боку, він міг змалювати реальну історичну постать, бо історичні свідчення козацьких походів, звісно, були. Але Шевченко створює саме узагальнений образ для того, щоб підкреслити, що усі події, що відбулися з Гамалією і його товаришами, могли відбутися (і, найімовірніше, багато разів відбувалися) з будь-яким загоном козаків. Уявіть собі, що за часів козацтва в Україні були тисячі таких, як Гамалія… Виходить, що мужній, сильний козак, який багато разів ризикував життям за своїх друзів та за Батьківщину, який понад усе цінує у своєму житті козацьку волю та рідну країну, ладний битися не на життя, а на смерть з її ворогами, — це типовий образ! Тобто не типовий образ для літератури про козаччину, а типовий образ з життя козаків! Особисто мене по-справжньому вразила ця думка!<span>Образ Гамалії, як і усі інші створені Кобзарем образи козаків, викликають справжнє захоплення та гордість за свою Батьківщину, яка породила на світ таких синів, синів, що по-справжньому її гідні. Я впевнений, що вивчення літератури, присвяченої темі козаччини в Україні, допоможе нам не тільки більше дізнатися про минувшину свого народу, а й уявити собі козаків, зокрема через образ отамана Гамалії.</span>
Чіпка (Ничипір) Варениченко – головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного. Він є байстрюком, сином Мотрі, чоловіком Галі.Зовнішність: він мав «дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка», «ні високого, ні низького зросту, – тільки плечі широкі, та груди високі…».Характер: у Чіпці живуть дві людини – правдошукач і розбійник. Як правдошукач він є допитливим, хазяйновитим, кохає Галю і любить Мотрю й бабу Оришку, прагне справедливості для усіх. Ставши розбійником, у ньому є жорстокість, бажання випити, здатність віддати усе, щоб «забутися», втілює у собі образ революціонера, бунтаря, який кривавими методами хоче створити нове справедливе суспільство.Ставлення до інших: Чіпка любить свою бабусю й матір, дружить із працьовитим Грицьком, кохає Галю. Коли ж підпадає під вплив горілки та Лушні, Матні й Пацюка, то забуває і навіть кривдить матір, відрікається від порядних знайомих, ненавидить увесь світ і здатен на вбивство.Ставлення інших до Чіпки: у дитинстві його любили лише рідні, він дружив з Грицьком. Суспільство жорстоко ставилось до нього, бо Чіпка був байстрюком. Коли Чіпка став господарем, люди почали його навіть поважати, висували у земство, його кохала Галя. Ставши розбійником, суспільство бачило в ньому лише монстра, а для своїх товаришів по його чорному промислу він став ватажком.Ставлення автора до Чіпки: Панас Мирний та Іван Білик досліджують процес перетворення людини з правдошукача до вбивці. Вони йому співчували, розуміючи, що він – породження суспільства, але в кінці засуджують його, що той не зміг протистояти цьому жахливому впливу і почав вбивати.Перетворення Чіпки на злодія – результат «дурних умов», у яке його заганяло суспільство та індивідуально-психологічні особливості цієї людини. Якби він зміг побороти в собі бажання помсти, він став би позитивним героєм, прикладом, що треба боротися за себе, але мирним шляхом. Але внутрішня слабкість, проявлена у його пияцтві та розбоях відвертає у мене будь-які симпатії до нього.
Серед розмаїття фольклорних творів справжніми перлинами виблискують загадки — коротенькі, дотепні описи предметів, подій, явищ, які потрібно впізнати та відгадати. Саме слово «загадка» походить від слова «гадати».
Загадки складалися народом для розваги, разом із тим вони тренували розум, розвивали спостережливість, кмітливість і творчу уяву. В їх основі лежить опис зовнішнього вигляду предмета чи його дії, порівняння з іншим, схожим предметом. Опис зазвичай є точним, вказує на одну чи кілька ознак, за якими знаходимо відгадку. Ось, наприклад, загадка про лелеку:
У червоних чобітках, в білому халаті, він весною прилетів і сидить на хаті.
<span>У перших рядках </span>загадки<span> йдеться про якийсь об'єкт, у якого червоне взуття і білий одяг. Далі уточнюється: це істота, що вміє літати, з'являється навесні. Стає зрозуміло, що це — перелітний птах із червоними ногами, білим пір'ям. Він гніздиться переважно на дахах. Тепер легко здогадатися, що йдеться про лелеку.</span>
Є загадки, побудовані на принципі протиставлення. Наприклад, загадка про молоко: «Рідке, а не вода, біле, а не сніг».
<span>Іноді загадки мають форму запитання. У них зовнішній вигляд, дія чи властивість задуманого предмета може називатись або прямо, або приховано, інакомовно. Наприклад, загадка про вітер: </span>«Який то хлопець походжає і без віника замітає?»
Чимало загадок присвячено людині, її побуту, знаряддям праці: «Стоять два кілки, на кілках бочка, на бочці кавун, а на кавуні трава росте» (людина). Є багато загадок про явища природи, про світ рослин
і тварин: «Сестра до брата в гості йде, а він від неї ховається» (день і ніч), «Годинника не має, а час знає» (півень), «Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має» (дуб та жолуді).
Загадки часто допомагають казковим героям перемогти у боротьбі з кривдою та злом, як, наприклад, у казці «Мудра дівчина».
Більшість загадок фольклорні, але є і створені письменниками, авторські. Вони можуть бути написані як прозовою мовою, так і віршованою. Відгадувати загадки цікаво і корисно, адже це розвиває художнє і логічне мислення, уяву, пам'ять.
Загадка — це короткий дотепний опис предмета, події, явища, які потрібно впізнати та відгадати.
Вибери собі щось що підходить.
Відкриття антинародного змісту занепадницької літератури та погляди Івана Франка на роль поета в суспілстві. Образ справжнього поета - це життєве та творче завдання якого служіння своєму народу.
