Коли після пострілів Климко впав на землю, то він знепритомнів. Куля влучила йому в плече, але від шоку та несподіванки він не зміг втриматися. Климка підібрали добрі люди, відвезли його до хорошого лікаря, якому стало шкода малого хлопчика і який допоміг Климку одужати, після операції хлопчик прийшов в себе. Лікар збирався переїхати в інше, більш спокійне місто і запропонував Климку поїхати разом з ним, а поскільки хлопчику не було що втрачати, то він погодився. З часом, Климко навчався у лікаря і став йому надійним помічником, а трішки підрісши і сам зміг працювати лікарем та рятувати людські життя. Через руки Климка пройшло багато дорослих та дітей, офіцерів та мирних жителів, але кожного він лікував на совість та допомагав як міг. Після закінчення війни, Климко зміг одружитися з однією з дівчат, якій врятував життя та завів сім'ю, згодом у нього з'явилися дітки і про часи свого дитинства герой старався не згадувати. Жив сьогодні і зараз радіючи кожній хвилині.
1.Лось із заповідника в досвітніх сутінках.
2.Насторожливий тріск.
3.Зрадлива крига на річці.
4.Два хлопчики-рятівники.
5.Врятований звір.
6.Несподіваний тріск.
<span>7.Благання дядька Шпичака</span>
Ідейно – тематичний зміст твору розкривається за допомогою найпростішого аналізу. У Мартина Борулі досить щаслива сім’я, де кожна людина займається тим, що кожному із них близько. Але фантазії батька сім’ї і його бажання піднестися над реальністю перевернули життя цієї родини з ніг на голову. Мартин Боруля звик до роботи, але, щоб стати дворянином, він довше залишався в ліжку вранці. Він заборонив своєї доньці займатися справами по господарству, тому що це не дворянська справа. Також він забажав надмірно розумного нареченого для неї із міста. Мартин Боруля, який у минулому був настільки близьким до звичайних буденних справ, не міг навіть помислити, що його дочка, яка виросла в селі, навряд чи зможе побудувати своє щасливе життя з кимось із міста. Він також вніс корективи і в життя свого сина, відправивши його на службу писарем, до чого у сина не було ніякої схильності. Жанр трагікомедії при цьому дуже вдало розкривається завдяки зображенню у творі всіх тих кумедних ситуацій, які випали на долю Мартина Борулі і членів його родини. Цілком зрозуміло, що в кінцевому результаті доля розставила все по своїх місцях і дала Мартину Борулі те, чого він заслуговував. За ним так і не був визнаний статус дворянина через незначну дрібницю – відмінність однієї літери в його прізвищі. Крім того, його син так і зміг впоратися з проблемами на службі і був звільнений, а від доньки пішов наречений-аристократ. Таким чином, Мартін Боруля не тільки став жертвою власної фантазії, але і приніс дуже багато страждань усім своїм близьким.
Говорячи про мораль даного твору, можна констатувати, що у автора вийшло зробити її простою і очевидною для читачів. Кожна людина має нахили до якоїсь діяльності, що пов’язано зі спадковістю або способом життя. Не варто різко змінювати себе і прагнути до чогось протилежного, адже до добра це не доведе.