Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.
Маленька хмаринка подорожувала собі небом, розглядала що кураєвиди, але їй було дуже сумно , тому що вона була зовсім самісінька. Летить летить вона і бачить: велика зграя птахів подорожує.Підлетіла хмаринка до них і каже:
-Мені так самотньо можна я до вас приєднаюсь?
-Ні, - відказали пташки - ти не така як ми ти повільно літаєш і не будеш за нами встигати
Поплакала поплакала хмакинка і полетіла дальше. Зустпіла іншу зграю птахів і помітила що вони інші за попередніх: ті були маленькими, а ці красиві великі."Можливо вони приймуть мене до себе" подумала хмаринка і полетіла до них:
- Мені так самотньо можна я до вас приєднаюсь?
- Ні ми летимо дуже далеко і нікого з собою ні беремо,-відповіли їй.
Довго довго плакала хмаринка і в решті решт зникла.Ось такою була її подорож
Апорізькі козаки відомі на весь світ 1хня відвага і мужність не залишає нас байдужими , адже так відважно боротись за свою незалежність могли тільки українці , ми багато разів чули про наших предків козаків , але чи знаємо ми всю 1хню красу ! історік . впродовж свого існування . козаки знищили не одного ворога , який намагався забрати нашу землю.але неодноразово ті самі козаки потрапляли у полон , із якого не усі повернулись
Корифей — провідний актор у хорі давньогрецького театру, керівник хору. засновником театру був марко лукич кропивницький, що володів усіма театральними професіями. після нього найдіяльнішим був микола карпович садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони. тому і ним іменують засновників
Ответ под буквой г ,религии
головний герой роману «Острів скарбів» Р. Стівенсона — підліток за ім’ям Джим Хокінс.
Саме цей герой мені найбільше сподобався, адже завдяки йому у романі розвиваються події, і з героями цього твору відбуваються цікаві пригоди. На мій погляд, цей персонаж має багато позитивних рис і є справжнім зразком гідності та честі.
Джим, син власниці трактиру «Адмірал Бенбоу», опиняється безпосереднім учасником захоплюючої, але смертельно небезпечної історії. У його руки випадково потрапляє карта «острова скарбів», на якому піратський капітан Флінт заховав свої скарби. З перших сторінок роману Джим проявляє себе як відважна і благородна людина. Спочатку він вирішує дістатися скриньки пірата, але коли отримує можливість, хлопець бере тільки те, що належало йому та його матері.
К
оли Джим Хокінс потрапляє на шхуну «Еспанйола», та й тоді, коли він опиняється на острові скарбів, він поводить себе гідно. Коли випадково Джим Хокінс дізнається про те, що команда їхньої шхуни майже повністю склалася з піратів, які мали намір розправитися з його друзями, він здогадався передати цю інформацію своїм товаришам: сквайрові Трелоні, доктору Лівсі і капітану Смоллету. Завдяки цьому Джим рятує не тільки себе, а й усіх своїх друзів.
Пригоди Джима Хокінса та його товаришів закінчуються щасливо. Герої роману знаходять більшу частину скарбів і майже не зашкодженими повертаються додому. Пірати ж отримують заслужене покарання: назавжди залишаються на острові. А мій улюблений герой Джим Хокінс з гідністю виходить з усіх важких випробувань і долає усе, що приготувала йому доля.
Я думаю, що Джим Хокінс мав усі позитивні риси і його з впевненістю можна вважати справжнім позитивним героєм роману «Острів скарбів».
Він проявляє себе як відважна і благородна людина. У найскладніших ситуаціях Джим не втрачає почуття власної гідності і холоднокровності. Я вважаю, що доброта і співчуття головного героя роману Р. Стівенсона «Острів скарбів» може бути прикладом для моїх ровесників і завжди залишиться взірцем сміливості, гідності і відваги.
Или трехстопный или четырехстопный хорей
