НАША МОВА
<span>Мова наша, мова — </span>
<span>Мова кольорова, </span>
<span>В ній гроза травнева </span>
Й тиша вечорова.
<span>Мова наша, мова — </span>
<span>Літ минулих повість, </span>
<span>Вічно юна мудрість, </span>
Сива наша совість.
<span>Я без тебе, мово, </span>
<span>Без зерна полова, </span>
<span>Соняшник без сонця, </span>
Без птахів діброва.
<span>Як вогонь у серці </span>
<span>Я несу в майбутнє </span>
<span>Невгасиму мову, </span>
Слово незабутнє.
<span>Ю. Рибчинський</span>
Наречену Романа звати Мотря. Ранiше вона була прислугою в домi Герасима Калитки(батька Романа), але згодом вiн дав згоду на ïх одруження.
Заради своєї мрії працював не покладаючи рук. Купивши грунт почув себе іншим: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда.
Может хухи существуют, а может и нет но все же надо верить в сказку. Может мы их просто не видим, потому что они меняют свой цвет под окружающую среду. Это лично мое мнение.
Хаха!Тут мои одноклассники)Что ж...Лови)
Я вважаю,що щоб не стати яянином,треба помічати інших.А як інакше?Ще треба поважати те,що цікавить інших.А не тільки тебе.Не треба бути егоістом і самозакоханим.Люди,будьте людьми.Бог створював людей,щоб іх любили,а речі,щоб іми користувалися.А у нас все навпаки...