…Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. СимоненкоЩо таке Батьківщина? Де вона починається? Яку роль відіграє в житті людини і як впливає на її долю?На це питання у кожної людини своя відповідь. Для одного Батьківщина — це зруйнований дім та спогади про страшні дні війни, яка прийшла так несподівано, замінивши ясні сонячні дні і спів пташок на гуркіт снарядів. Для іншого Батьківщина — це дитинство серед сільської природи, соняшників, кульбаб та дзюркотливого струмочка. Але для всіх людей Батьківщина — це, перш за все, країна, яка дала їм життя.<span>Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
(В. Симоненко)</span>Одним людям рідна земля дала все, іншим — нічого, але не від цього залежить любов до неї, а від самої людини, від її патріотизму, доброти, людяності, вірності. Якщо прослідити життєві шляхи деяких людей, можна побачити, що, навіть знаходячись далеко від своєї рідної землі, вони не забувають її, саме їй присвячують свої думки, пісні, вірші, літературні твори, картини, та головне — всю любов свого серця.<span>Усі мої сили, наснагу високу,
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Судьба моя дивна Єдина!
(П. Воронько)</span>Найяскравішим прикладом Патріоту своєї країни є Тарас Григорович Шевченко. Коли його заслали далеко від Батьківщини — в Казахстан і заборонили навіть писати вірші та малювати, його волелюбна душа не могла змиритися, зтерпіти таке знущання, і він все одно серцем був зі своєю рідною Вкраїною, зі знедоленим народом, який тяжко страждає через ненависних панів, і все одно писав вірші, виливаючи на папір всі свої думки.<span>Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!
(Т. Шевченко)</span>Україна може пишатися тим, що вона народила людей, які ніколи не забувають своєї Батьківщини і шанують її. Таким був і Володимир Винниченко. Хоча він не міг повернутися в Україну, але й на чужині ніколи не забував рідної землі, жив інтересами своєї країни, бажаючи чимось допомогти їй, і писав свої твори лише українською мовою — співучою, солов’їною, мелодійною. Це єдине, що він міг зробити, це те, що робив із незгасаючим полум’ям любові у серці.Зараз стало модним вважатися за космополіта — громадянина світу — тобто людиною, яка не відчуває себе паростком рідної землі і для якої Батьківщиною є цілий світ. Звичайно, ми всі народилися на планеті Земля, це смішно заперечувати, але все-таки при цьому кожен народився у рідній країні. У кожній людині живуть попередні покоління, і «тіні забутих предків» не дають забути їх вірування, культуру, історію, досвід, навіть якщо вона цього не усвідомлює.<span>Головне, що повинні пам’ятати всі, — не можна забувати своєї Батьківщини і відрікатися від неї або ігнорувати те, що ми живемо в Україні, що вона дала нам найдорожче — життя.</span>
Життя людини – череда рішень, які вона приймає. Кожне наше рішення – це вибір з низки варіантів. Щодня кожна людина робить вибір не один раз, а декілька, від простих побутових до таких, що впливають на все її подальше життя. Інколи вибирати легко, наприклад, коли обираєш між тим, що тобі подобається, і тим, що ні. Часом це зробити складніше, бо твій вибір стикається з інтересами інших людей.
Звичайно, коли ми обираємо конкретні речі, ми аналізуємо плюси та мінуси різних варіантів. Та навіть у цьому випадку не можемо бути впевненими в тому, що все буде саме так, як ми загадали. І не знаємо напевне, як би все було, якби колись ми зробили інший вибір. Бо життя – непередбачуване, і, мабуть, його не можна спланувати заздалегідь. Обрана колись професія може стати не затребуваною через кілька років чи просто не сподобатися, більш того, можуть не заладитися стосунки з чоловіком чи дружиною, але ж хто знає про те наперед? Єдиний життєвий вибір, який ми можемо зробити, це вибір власних принципів прийняття важливих рішень.
Мабуть, під життєвим вибором людини мається на увазі її ставлення до самого життя та інших людей, засоби, які людина обирає задля досягнення своїх цілей. Хтось обирає життя за підказками душі та по правді, а хтось – за пихою та вигодою. Перший іде власним шляхом, долає труднощі, розкриває таланти та знаходить своє щастя, а другий думає лише про те, як бути кращим за інших – мати більше грошей, займати кращу посаду, одружитися з гарнішою жінкою, водити шикарніше авто. Такі люди не отримують від життя справжнього задоволення, а лише заздрість з боку інших.
Хтось не може собі дозволити отримати вигоду, обманюючи когось, наживаючись на чиємусь нещасті, а для другого це норма. Хтось здатен принести в жертву власне життя заради іншої людини, а хтось може вбити за образу чи гроші.
Усе, що я можу сказати наостанок - це те, що кожен робить вибір самостійно. Неможливо змусити когось бути чесним, добрим, працьовитим по-справжньому. Можна ув’язнити злодія та випросити грошей на благо чинність у скупердяя, та це не зробить їх кращими та більш щасливими. Тому краще думати за себе і будувати власне життя.
