Рік написання — 1859
Тема: Розповідь про народження Ісуса і страждання, яких зазнала Марія зі своїм сином.
Ідея: Засудження тоталітарного режиму, який нівечив і гнобив люд (Ірод); возвеличення Ісуса за його прагнення присвятити своє життя на благо народу.
Основна думка: «Як в світі жить, людей любить, /За правду стать! За правду згинуть! /Без правди горе!»
Жанр: Поема з елементами біблеїзму.
Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.
Молися, сину, за Вкраїну його замучили колись.
Цікавим є персонаж Іван Котигорошко, з яким втікачі познайомились у табори біля переправи. Йому притаманні риси воїна: безстрашний, сміливий, той, ще не боїться смерті.
Він не кинув Остапа напризволяще, коли його схопили козаки, що відловлювали селян-втікачів. Справжня мужність, схильність до взаємовиручки – ось ті благородні риси, якими наділено Івана і через яких його було позбавлено життя. Він загинув як справжній воїн – у бою. Трагічний фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, була трагічною згадкою на все життя Остапу, який хоч і вижив, але не здобув ані щастя, ані волі.
1. Наввипередки ( тому що всі інші слова вказують на стан людини , тобто вона яка старанна , баштанна або шалена)
2.Не точно але думаю що це слово схотіти.
3. не точно але я думаю що це слово острів'янин, ганчір'я або навпаки обв'язати, дзв'якнути
4. Оббити ( тому що це діеслово, а всі інші слова це ознаки)
5. голосування ( тому що це діеслово, а всі інші слова відповідають на питанняяим?)
<h3> Читаючи про життя Марусі Чурай, знайомлячись з її творами, я не зміг за лишитись байдужим. Кохання — вічне почуття, тож байдуже, в якому сторіччі відбувається драма людських стосунків: життя Марусі хвилює нас, сучасних читачів. Ми не маємо права засуджувати її вчинок, тим більше, що ми ніколи не дізнаємось, що ж сталося насправді у ті далекі часи. Можливо, те зілля воші готувала для себе (як це описано в романі у віршах Ліни Костенко)? Кажуть, у великих людей — великі почуття… Тож не засуджуймо вчинок дівчини… За гіркою іронією долі на тому місті, де мала відбутися страта Марусі Чурай, стоїть пам’ятник не їй, а Петрові І, який відпочивав після Полтавської битви на тому самому місці… Але шана та захоплення Марусею живуть у серцях людей і досі, а це краще за будь-які монументи та офіційні знаки. </h3><h3> У простих словах Маруся змогла передати глибокі почуття, її пісні залишаються з нами і досі, вже протягом кількох сторіч. Напевно, вони не забудуться ніколи. Українська земля багата на талановитих людей. Маруся Чурай — одна з тих народних талантів, чиї твори вмістили в себе народну душу, всю глибину народної поезії. Це була незвичайна дівчина, її життя стало легендою, а її твори близькі кожному з нас, бо в них втілилися Вічні почуття, вічні цінності і та краса духу, яка не підвладна часу чи життєвим випробуванням.</h3><h3> </h3>