<span> Арабський Схід - батьківщина ісламу. Племена АравіїОсновна частина території Аравії - степу, пустелі та напівпустелі; лише незначна частина земель була придатна для заняття землеробством. Більшість населення півострова складали кочівники-бедуїни, які називали себе арабами - слово «араб» означало «лихий наїзник». Вже в перші століття нашої ери летючі бедуїнські загони, верблюжі й кінні, перетворилися на грізну силу, з якою змушений був рахуватися осіле міське населення. Кочівники грабували каравани городян - вони вважали їх майно своєї законною здобиччю, нападали на села, цькували посіви. Городяни чинили опір і зло висміювали «верблюжатніков». Однак і тим, і іншим було важко в непростих природних умовах, що вимагали максимального напруження сил, для того щоб вижити. У їх відношенні до миру було більше схожості, ніж відмінностей, і життєвими цінностями як осілих, так і бедуїнів були активність, підприємливість і вміння відмовляти собі в усьому. У середовищі кочових племен і зародився іслам - Майбутня світова релігія, виявився винятково сильний вплив на країни Сходу і швидко розповсюдилася і прийнята всіма жителями Аравійського півострова. Побут і звичаї арабів<span>У Корані, крім проповідей, молитов, заклинань, повчальних </span>розповідей<span> і приказок, містяться і обрядові, і юридичні встановлення, що регулюють різні сторони життя мусульманського суспільства. </span>Відповідно<span> до цих вказівок і будувалися сімейні, правові, майнові відносини людей. Звід норм моралі, права, </span>культурних<span> та інших установок, що регламентують всю громадську та особисту життя мусульманина, званий </span>шаріат<span> (найважливіша частина мусульманського права, його джерело), є найважливішою складовою частиною системи ісламу. </span> Шаріат<span> формувався протягом VII-VIII ст. КIX ст. на базі норм </span>шаріату<span> була етану оціночна шкала для всіх вчинків віруючих. Обов'язковою вчинків були віднесені ті, невиконання яких каралося за життя і після смерті: читання молитов, дотримання посту, різних ритуалів ісламу. У число бажаних вчинків входили додаткові молитви і пости, а також благодійність, це заохочувалося життя і винагороджувалося після смерті. Байдужі вчинки - сон, вступ у шлюб, пр. - не заохочувалися і не заборонялися. Несхвального, хоча і не карними вчинками, називалися вчинки, викликані </span>бажанням<span> насолодитися земними благами: чуттєвої була культура середньовічного Арабського Сходу, схильного до розкоші. Особливо це проявлялося в їжі. В містах у пошані були дорогі, індійські ядра фісташок, вимочені в рожевій воді, яблука з Сирії, стебла цукрового очерету, їстівна з Нішапура. Важливу роль грали пахощі, що застосовувалися в житті: запашні масла готували з лотоса, нарцисів, білого жасмину, лілій, гвоздики, троянди, популярними були ванни з фіалкового масла, пр. До цінних вчинків відносилися ті, які каралися і за життя, і тесла смерті : так, заборонялося пити </span>вино<span>, їсти свинину, грати в азартні ігри, займатися лихварством, чаклувати, пр. Незважаючи на заборони ісламу, багато жителів середньовічного Арабського Сходу продовжували пити вино (особливо це було </span>характерно<span> для міст), але всі інші заборони - на свинину, </span>кров<span>, м'ясо будь-якої </span>тварини<span>, вбитого не за мусульманським обрядом, - суворо дотримувалися. </span>
Народна лірика це <span>один із трьох нарівні з </span>епосом<span> та </span>драмою<span>, </span>родів<span> художньої </span>літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття. Жанри:пісні-ігри,трудові пісні,календарно-обрядові,родинно-побутові,с<span>оціально-побутові.