..................................................
Капитан Немо, профессор Аронакс
Моя работа в книжном магазине.
Я Даша и мне 20 лет, я очень любила читать книжни и журналы в юном возрасте, по этому моей мечтой было работать в одном из столичных книжных магазинах, после успешного окончания своей родной школы, я поступила в институт Финансов на финансового директора, а после его окончания устроилась в книжный магазин "Земля" на ту должность, в которой училась. Я <span>управления финансовыми потоками нашей компании, и мне очень нравится эта работа, но увы у нас работают продавцы которые плохо сдали экзамены, и мне очень их жаль, по этому желаю чтобы все хорошо учились и получили хорошую профессию, ну а я же уволюсь из книжного магазина и найду более прибыльную работу, но это уже совсем другая история.</span>
Жилин сильный,храбрый, мужественный.Его характер помог ему выбраться на волю.Жилин действовал сам
Поширити Вподобати
Основна проблематика комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"
Головна проблема, на якій побудовано сюжет "Мішанина-шляхтича", відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у Франції. Новоспечені буржуа, які накопичили чимало грошей, зароблених різними шляхами, почувалися рівними дворянам. Саме тому вони намагалися наслідувати дворянським манерам, зовнішньому стилю поведінки, одягу, способу життя.
Саме про одного з таких буржуа — пана Журдена — розповів Мольєр у своїй комедії. Для міщанина Журдена вже саме дворянське ім'я є гарантією найвищих моральних цінностей, тому він беззастережно в усьому покладається на хитрого дворянина графа Доранта. Через їхні стосунки практично показані реальні суспільні відносини. Тому, сміючись над бідолашним Журденом, який будь-що хоче стати схожим на дворян та ще й дочку видати заміж неодмінно за шляхтича, ми разом з ним співчуваємо саме йому. Граф Дорант і маркіза Доримена представляють дворянство. До того ж на їх прикладі Мольєр показав, що й дворяни можуть бути неправдивими, вередливими, непорядними. Таким і є граф Дорант, який розтринькав свої статки й шукає багату наречену. Та й Доримена покохала його, переконавшись, що він багатий, бо дарує коштовні подарунки. Обоє вони також пошилися в дурні. Про справжні почуття тут і не йшлося. А от на кохання здатні інші герої — Люсіль і Клеонт, Ніколь і Ков'єль. Вони чисті серцем, тому й перемога на їхньому боці. Отже, проблема справжнього й несправжнього, проблема правди й неправди вирішується через смішні ситуації, у які потрапляють герої завдяки неправильному уявленню героїв одне про одного. Змальовуючи смішні події, що сталися з бідолашним Журденом, Мольєр піднімається до широкого узагальнення суспільних явищ, не забуваючи при тому про моральні уроки, без яких неможлива комедія класицизму.