З першого дня життя людини – поруч мати. Вона доглядає, годує і допомагає пізнавати світ своїй дитині. Вона навчає цінувати це життя таким, яким воно є, бачити радощі і прикрощі, прагнути завжди до чогось кращого.
Протягом життя, щоб не сталося, мати завжди буде поряд, завжди вислухає та допоможе. Мати радіє нашим перемогам та співчуває невдачам. Матір може дати розумні поради і допомогти вирішити усі наші проблеми, саме вона захистить та застереже від невірних кроків та вчинків. Бо, коли не маєш достатнього життєвого досвіду, дуже легко помилитися, оступитися і піти не тією стежкою.
Кожна мати прагне вберегти своє дитя від життєвих турбот. Материнська любов здатна подолати будь-яку відстань. І, де б ми не були, мама завжди знайде спосіб допомогти.
Немає жодного письменника, який би не посвятив свого твору матері. Це «Пісня про рушник» Андрія Малишка, «Два кольори» Дмитра Павличка, оповідання «Мати» Олександра Довженко...
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Та не тільки мати поета «недоспала ночей», не тільки вона «в дорогу далеку…на зорі проводжала». Багато матерів, проводжаючи дітей у далеку дорогу, бажали їм щастя та добробуту, молилися за них щохвилини та завжди чекали додому.
Вирушаючи у велике життя, обов'язково треба подякувати своїй матусі за все, що вона для тебе зробила. Адже саме мати є зіркою, яка освітить твій шлях у темряві великого світу. І коли ти, дорослий і сильний, видерешся на вершину, не забудь про найріднішу людину, бо саме завдяки їй ти і став таким, яким ти є.
Дзенькотіти............................
Найдорожчий скарб наш
– це життя. Від нього сила, від<span>нього –
задоволення. Інколи живеш і не
знаєш, для чого, з</span><span>якою метою ти живеш.
Людина не кішка й має лише одне</span><span>життя, тому потрібно
прожити його з любов’ю до інших, умі-</span><span>ти радіти кожному дню,
помічати все прекрасне навколо се-</span><span>бе, розділяти горе і
радість не тільки зі своїми близькими , а й</span>із тими людьми, які потребують уваги. А найважливіше –<span>вірити в себе . Людина
має прожити життя й залишити після</span><span>себе якийсь слід. У
народі кажуть, що кожен повинен посади-</span><span>ти дерево, збудувати
дім , виростити сина. Тільки тоді життя</span><span>прожито недаремно.
Василь Симоненко писав : ”На світі той</span><span>наймудріший, хто
найдужче любить життя”.</span><span>Тож любіть своє життя, цінуйте кожну його
хвилину, бо</span><span>час утратити-це втратити все. </span>