Природа зустрічає весну
Зима пішла,
і на зміну хуртовинам та морозам прийшло тепло.
Здається, що ти дихаєш
весною. Всюди вчувається запах меду — так духмяніють яскраво-жовті суцвіття
мати-й-мачухи, часнику — так пряно пахне черемша. Ліс та сад оживають від
голосного співу птахів — уже прилетіли жайворонки та шпаки. Сонце золотить тонкі
стовбури дерев, на гілочках бубнявіють перші бруньки.
Де-не-де видніються кучугури
снігу — це лелеки принесли його на своїх крилах. Проте сонце, яке дарує нам
тепло з блакитного березневого неба, своїми яскравими промінчиками перетворює останній
спомин зими на струмочки.
<span>Люблю березень, особливо
його останні дні. Тоді наче відчуваєш, як народжується природа, а з нею разом і
ми..</span>
Сину,Василино,Оля,Петрику,Майку,Степане,Васильовичу,Марія Олексіївно,Кирило Петровичу,Олег Юрійович,друг Іван,пане Максиму,Ірино Андріївно,пан голова,товариш майор
Моя батьківщина причаровує мене своїм різноманіттям .
вона цвіте пахне.
я придивляюсь до неї і бачу як росте міниться весь світ .
дуже гарно цвіте дерево в саду.
розквітають квіти .
мені подобається мій рідни край моя рідна батьківщина.
<span>Дієприкметник<span> — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом: </span>намальований (такий, що його намалювали).<span> До прикметника дієприкметник подібний тим, що відповідає на питання </span>який? Яка? Яке? Які?; змінюється за родами, числами, відмінками; стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний; має такі самі відмінкові закінчення.</span>
<span><span>Дієприкметник має такі ознаки дієслова: </span>час<span>: теперішній і минулий: </span>сяючий, посинілий;<span> вид</span>: доконаний і недоконаний: роблений, зроблений;<span> здатність мати при собі залежний від нього іменник:</span>овіяний вітром<span>, займенник: </span>омріяний тобою<span> або прислівник: </span>прочитаний виразно.</span>
<span>Отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови: дієслова та прикметника. Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду. Якщо прикметники називають постійні ознаки предмета, то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються в часі. З цього випливає, що дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з якими ця ознака пов’<span>язана. Тому дієприкметник — не окрема частина мови, а особлива форма дієслова. У реченнях дієприкметник найчастіше виступає означенням або присудком: </span><span>Цвіла приморожена осінь. Повітря насичене несказанною ніжністю.</span></span>
Чимало маєш земле,дивних див.Кружляй скоріше земна куле .Злітай птице,в чисте небо!Нічний літак,міста не буди.Вітер,дужий вірний друже,хвилями заграй ! Тарасе ,даруй силу вогню ,навчи меня бути собою!
