Невелика цяця - <span>велике цабе; знатна птиця; велика </span>цяця<span>; птах високого польоту;
Дерти кирпу - </span>повісити ніс, <span>клювати носом
Не за горами - </span>не близький світ
Більший, найбільший, більш (менш) великий, найбільш (найменш) великий
ясніший, найясніший, більш (менш) ясний, найбільш (найменш) ясний
Твір-опис про осінній ранок пропоную скласти так:
Які чудові ранки восени! Встає сонечко. Воно осяює своїм промінням всю улицю. Здається, все залито жовтим світлом. Починають переливатись на сонечці листочки, шумлять трави. Зрідка проходять одинокі перехожі. Ранок осені світлий та тихий.
Восени зранку вже не так спекотно, як влітку. Тепер ранки - це прохолода. Віє тихенький вітерець, що пробуджує природу. Він підхоплює листя і кружляє з ним в ранковому танці. Все прокидається та починає дихати знов. Ось які чарівні ранки восени.
<span>Хоч греблю гати - багато, як мокре горить - поволі, ні пари з уст - мовчати, як п* яте колесо до воза - непотрібний, тримати язик за зубами - мовчати, море по коліна байдуже, кури не клюють - багато, хоч трава не рости - байдуже, робити з мухи слона - перебільшувати, як з гуски вода - байдуже, бути у хвості - відставати, пасти задніх - відставати, як торішній сніг - непотрібний, прикусити язика - мовчати, згущувати фарби - перебільшувати, як три дні не їв - мовчати.</span>
<span>Рідна земля – мати, а чужа – мачуха.
Та земля мила, де мати родила.
У чужій сторонці не так світить і сонце.
В чужий край не залітай, щоб крилечка мати.
В чужім краю і солов’ї не цвірінькають.
</span>
