Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей! » Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.
<span>Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо. </span>
Закипів [закип'ів] 7 б., 7 зв.
Звук [і] наголошений
[и] нашлижений до е
*після п знак як апостроф*
Колоссям [ колос':ам] 8 б., 7 зв.
Другий [о] наголошений
Перший [о] наближений до у
Повернувшись увечерi з роботи, батько спитав синiв, як вони прожили день.
Спочатку вiдповiдає старший син:
- Я сьогоднi посадив дерево.
Потiм до батька звертається середульший:
- Я увесь день малював.
Насамкiнець розповiдає молодший:
- Я сьогоднi... в м’яча грав... морозиво з’їв...
- Для тебе день втрачений,- говорить йому батько. - А брати твої добре день прожили.
Здолавши течію, човен звернув уліво.
Дівчинка, прочитавши книгу, поклала її на полицю.
Допомагаючи мамі, діти пропололи моркву, буряк, гіркий перець.
Юні туристи йшли швидко, долаючи труднощі походу.
