Переді мною на столі лежить непрочитана книга.
Ця книга не прочитана (не прочитана окремо, тому що це присудок).
Люди завжди прагнули до краси. Це стосувалося не тільки матеріальних сторін життя, наприклад, красивого житла, транспортних засобів або прикрас, але і аспектів відносин між людьми. Навряд чи є на світі така людина, яка ніколи не хотіла допомогти комусь, кому потрібна допомога, безоплатно з чистого душевного пориву. Звичайно, всі люди такі, основною причиною тому служить те, що людина була створена Богом.
Література приносить нам величезну кількість прикладів дивовижних вчинків людей. Звичайно, в ній описується не тільки це, але й злі наміри і дії, шкода, що заподіюється однією людиною іншій і багато чого подібне й поганого. Водночас, як мені думається, найбільш цінним у всіх книгах є приклади того, як одна людина допомагає іншій, як вона демонструє свою доброту, чесність, справедливість та інші красиві людські якості
-Олено, зайди до хати, дивись зараз дощ піде.
- МАмо, не йде ще ніякий дощ. Ще трішки!
-Оленко, я сказала негайно зайди до будинку, дощ може зірватися щомиті, або краще допоможи мені
-Мамо, дивись яке небо
- Правильно, подивись, все чорне і надворі зваритися можна
-Добре, я йду допоможу краще тобі
-От і добре, знімай з кінця, і занось у мою кімнату
-Добре мамо
<span>Пунктограма – це пунктуаційне оформлення речення в цілому або окремих його частин. Це оформлення може бути здійснено й одним і різними розділовими знаками, а місце їх і сам знак визначають пунктуаційним правилом". Наприклад, одна пунктограма оформляє кінець речення, об’єднуючи різні розділові знаки (крапка, знак оклику, знак питання та ін.), бо існує загальне правило, за яким одне речення відділяють від другого. Проте ця пунктограма має різновиди, адже кожний розділовий знак у кінці речення виконує ще й свою особливу функцію і має специфічне правило для вживання його.
</span>
Весною прилітають птахи.
Навесні пробуджуються тварини із зимового сну.
