Спілкуватись з рідними і близькими хочеться на рідній мові.Вона допомагає іти по життю впевнено.Бути поліглотом теж цікаво в будь-який час.Листування з рідними за кордоном на рідній мові завжди зігріє їх серце.І просто для того, щоб жити і цінувати рідне,солов"їне слово.
1.Місто з восьми міліонним чотириста девяносто семитисячним двісті шістдесят одним мешканцем
2. 1959 - тисячу девятсот пятдесят девятому році
3. 3681 - три тисячі шістсот вісімдесят один км
<span><em>У </em> мене невелика, але затишна кімната, в яку ведуть дубові двері темного кольору з прозорим склом. Зайшовши, прямо побачимо велике вікно, яке виходить на південь. Саме тому моя кімната достатньо світла в будь-яку пору року. Влітку сховатися від яскравого сонячного проміння мені допомагають ролети.</span>
Мила дівчина допомогла знайти мені книгу. <u>мила </u>посуд.)
Зелені сади влітку дуже гарні. (<u>сади</u><span> картоплю)</span>
<span>Розумні діти швидко виконали завдання. (діти кудись)</span>
Із города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкішно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан —паша, "трапезонтськоє княжа". На галері сімсот турків, чотириста яничар та 350 невольників. Першим старшим між невольниками був Самійло Кішка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя військовий, третім — Мусій Грач, четвертим — Лях Бутурлак, "ключник галерський".
Алкан — паша поїхав до города Козлова провідати дівку Санджаківну і влаштував там гуляння. Та не довіряв він Самійлові Кішці і підіслав двох турків на галеру підслуховувати. А саме в цей час Самійло Кішка підмовляв Ляха Бутурлака повідмикати невольників і дорікав йому за те, що він прийняв бусурменську віру. На що Лях Бутурлак образився і відмовився відмикати невольників. Турки, що підслуховували, почули розмову і повідомили про неї Алкан —пашу. Аби віддячити Ляху Бутурлаку, паша послав йому на галеру дорогі напої. Та в душі Ляха слова Самійла посіяли сум та неспокій. Він посадив поряд себе гетьмана й почав з ним пити, аж поки не заснув. Тоді Самійло відімкнув усі замки на руках та ногах невольників і наказав їм удати, що вони й досі закуті в кайдани. Турки повернулися на галеру і, не побачивши підозрілого, спокійно полягали спати. Бранці ж познімали з себе кайдани, покидали в море турків, самі перевдяглися в їхній одяг і попливли мимо Цареграда у рідну землю.