<span><span>Трагедйного звучання набува образ жнки у новел М. Хвильового Мати . Невипадково письменник в цьому твор, в багатьох нших детально вимальову жноч образи, адже жнка, за свтовдчуттям укранцв, це берегиня роду, носй його традицй. Проте у збурених обставинах перших десятилть XX столття роль жнки народжувати виховувати доповнються ще одним штрихом: цною власного життя рятувати дтей вд жорстокост та абсурдност свту, подленого на класи, на непримиренн ворож табори. найдраматичнше те, що лня такого протистояння часто проходила через одну смю, родину, краючи навпл. Подбна колзя осмислювалась у поез П . Тичини Три сини. Рядки з не стали епграфом до новели М. Хвильового: Прихали до матер та три сини: Три сини вояки, да не днак, Що дин за бдних, Другий за багатих… Цей епграф мстить у соб ядро майбутнх подй, передбача х, а також свордним заспвом , що важливо, наближеним до думи. Новела М. Хвильового теж позначена фольклорними впливами тон розповд нагаду прозов народнопоетичн жанри: казки, легенди. Та й зображення двох братв-антиподв теж витримане у фольклорному стил. Однак, якщо в народних казках молодший син нколи не втрачав людсько подоби, залишаючись добрим людяним, то у твор М. Хвильового обидва брати, потрапивши у вир громадянсько вйни, опинившись по рзн боки барикад, перетворилися на слпих фанатикв де, забули про найсвятш християнськ приписи людсько морал. Письменник психологчно вмотивову вибр життвого шляху братами. Один з них навчався в гмназ, здобув освту, мати намагалася забезпечити йому достойне життя цною неймоврно виснажливо прац (цлий день вона шила сорочки та костюмчики зовсм не мала часу розмовляти з своми любими синами). Проте навчати другу дитину жнка через матеральн нестатки вже не могла, тому самостйне життя Андря почалося з мстечково кузн. Не дивно, що Остапа супроводжувала весела усмшка, а Андрй «дивився на свт суворим поглядом незадоволено людини . М. Хвильовий акценту увагу на тому, що саме матеральн умови визначили шляхи братв у вир громадянсько вйни: Остап служить у блогвардйськй арм, а Андрй потрапля до лав бльшовикв. Однак як пояснити хн ставлення до матер, яка порвну мж синами розподляла свою доброту, ласку, тепло душ? Вд чого зачерствли серця хлопцв? Чому нелюдська ненависть пролягла помж братами? Чому Остап безапеляцйно заявля блогвардйцям: … хочу я довести вам, що для мене в боротьб нема матер». Абсурднсть ситуац розвязати може лише смерть. Такий пдтекст прочитуться уже в перших рядках твору. Геро носять мена синв Тараса Бульби, бо хнй батько, бдний зворушливо навний кравець, марив старовиною, козацьким давнм лицарством. Його сини не стали лицарями, кривав будн вон, класова ворожнеча, гнорування гуманних принципв людсько спльноти уподобили х до зврв. Мати не пзна Остапа перед нею стояла сувора без кнця далека й людина. Це вже був не той Остап, що обцяв й годувати смачними цукерками. Це було втлення незнано й хижо мудрост . Таким же далеким чужим видаться й Андрй. У розпач жнка пдставля пд сокиру старшого сина власну голову, рятуючи меншого. Зображена М. Хвильовим колзя нагаду бблйну легенду про Кана та Авеля, злочинця невинну жертву. Давнй переказ у XX столтт пд пером письменника набува нового звучання Остап Андрй, заслплен ненавистю пролитою кровю, нагадують виродкв, а хня мати це втлення самопожертви безмежно любов. Вона також уособлю Украну, розпяту на хрест братовбивчих революцйних потряснь.</span><span>Головнi геро: Мати i сини: Остап i Андрiйко. Тема: зображення жорстокоi вiйни мiж рiдними братами, в якiй постраждала сама невинна мати. Iдея: автор втiлю переживання матер страхи, показу любов як кожна мати проти братовбивства вйни.</span></span>
Підсумовуючи, мушу сказати, що життя дуже непередбачуване. Коли виникає проблема, не кожна людина має силу волі здолати її, і, як не прикро це констатувати, потрапляючи в безвихідь, слабкодухі опускаються на дно життя або зводять із ним рахунки.Взірцем подолання випробувань долі, загартування характер) є життя та творчість української поетеси Лесі Українки. Борючись із недугою, вона довела всьому світові, що будь-які труднощі можна подолати. Лесі допомагало в цьому життєве кредо, яке вона пронесла, як свічку, дорогою життя:
Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись,
План до твору звук павутинки 1.Срібний чоловічок, народжений з крапель 2.Неіснуюча Сопуха 3. Новий загадковий і таємничий світ 4. Адам, що здогадався, на відміну від інших дорослих, про каравели. 5. Страшна хвороба. 6.Збудована і зруйнована гребля. 7.Дівчинка на човні. 8.Розповідь Ніни про потойбічний світ 9.Подорож за павутинкою 10.Пошкоджений човен Ніни 11.Прощальний подарунок Адама <span>12. Осіннє прощяння</span>
Тема «Ми йдемо»: відтворення ходи українців шляхами країни з рушниками і гарним настроєм з дитинства дощ Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив
<span>І. П. Котляревський є основоположником нової
української літератури. Новаторство Котляр
виявилося перш за все у нац. забарвленні етнографічного матеріалу у поемі
"Енеїда". Котляр вдалося не просто
відтворити життя українців того часу, а й передати дух народу завдяки
використанню живої мови, а саме київсько-полтавського діалекту. Поема
"Енеїда" — травестійно-бурлескна. Травестійними називаються твори, у
яких на основі відомого сюжету письменники створюють власні образи.
Котляревський, пишучи про пригоди троянців, відтворює характери, побут, звичаї
українців з великою детальністю. Автор
доводить читачам що українці – це
духовно багатий народ зі своєю історією, мовою, традиціями. Тому твір цілком можна назвати енциклопедією
українознавства. </span>
<span> Головним
героєм поеми є Еней. Він зображений веселим, дотепним, сміливим, але трохи
легковажним і гарячкуватим. Проте, не зважаючи на деякі недоліки, персонаж
постає перед читачами хоробрим полководцем, хорошим державним діячем. В його
образі відображено багато рис українського характеру. Його натура дуже
суперечлива. У всіх ситуаціях Еней веде себе по-різному. Він буває то несерйозним, то
мудрим і пильним. У своєму творі
Котляревський ввів елементи народного бачення світу, в якому реальність
переплітається з фантастикою. Всі сюжетні події супроводжуються народним гумором і сатирою. Найхарактернішою
рисою поеми є народність. Зображення народного життя супроводжують читача
впродовж усього сюжету. В Енеїді добре змальовано народні гуляння, свята, ігри,
танці, звичаї, повір’я, побут, а також згадуються українські імена і страви. Автор обізнаний не лише в народній кулінарії,
а й з не меншою точністю описав народний одяг та взуття. Юнона, збираючись
їхати до Еола, «взяла спідницю і шнурівку», «сховала під кибалку мичку». Венера, відправляючись до Зевса, «взяла очіпок
грезетовий». Згадуються у творі елементи одягу: корсет шовковий, запаска, червоні
чоботи, хустка з полотна, а також народні інструменти, танці і народне
образотворче мистецтво. В поемі яскраво описані народні вірування і уявлення
про потойбічний світ. </span>
«Енеїда» І. П. Котляревського є
неперевершеним твором, справжньою енциклопедією українознавства, у якій знайшли
своє відображення життя та побут українців, їх духовні прагнення, моральні
принципи, характер і душа нашого народу.