Коли я замислююся про сенс життя, то перш за все радію тому, що я просто існую, що поряд зі мною завжди є найдорожчі мені люди, що я можу милуватися красою оточуючого світу і постійно відкривати в ньому щось нове для себе.
У той же час я відчуваю велику відповідальність за цей світ і гордість від усвідомлення того, що я – людина. Але саме поняття “бути і залишатися людиною” кожен з нас розуміє по-своєму, і саме це розуміння впливає на вчинки і дії людини, а досить часто і на хід її життя.
У моєму розумінні, залишатися людиною – це значить виховувати і берегти в собі високі моральні якості і шанувати одвічні людські цінності.
Простежуючи історичний шлях розвитку людства, можна зрозуміти, що основу будь-якого суспільства складає певна мораль, якою і керуються члени того чи іншого суспільства. Навіть десять заповідей Христа – це теж своєрідна мораль, причому найбільш гуманна. Але частіш усього у світі складалися настільки антигуманні устрої, що це визиває справжній жах.
Отже, у кожної людини є своя мораль і саме від особистої моралі залежить, якою буде ця людина.
Хмара мов умиротворення,спокій
Вітер наче безтурботне життя
Ягідки мов радість
Ответ:
Маруся Чурай отруїла Гриця через те що він одружився з Галею
Объяснение:
Пісні<span>Жанр: народна соціально-побутова чумацька пісня</span><span>Тема «Ой у степу криниченька»: відтворення картини сумного життя чумаків.</span><span>Ідея «Ой у степу криниченька»: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці».</span><span>Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.</span>Художні засоби «Ой у степу криниченька»Епітет: <span>зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); </span>Пестливо-зменшувальні слова - криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька;Звертання: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе».«Ой рад би я, моя мила..».Повтори: «Ой…», «Умер, умер», «ку-ку».Риторичні оклики: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!»Метафора: «воли… доріженьку чують».Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, «жива газета». Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням.Головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливо<span>У пісні використовуються паралелізми («У степу криниченька, з неї вода протікає — …чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває»); Вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори.</span><span>Твір пронизаний сумним настроєм. <span>Пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину.</span></span>