Верба – це дивовижне дерево. Воно першим зустрічає весну. На берегах його довгі і гнучкі гілочки часто схиляються до води,наче хочуть напитись свіжої водиці. Навесні це дерево особливо красиве. Спочатку на них з’являються сріблясті котики. Вони, немов маленькі клубочки пуху, такі ніжні та м’якенькі. Так і хочеться до них доторкнутися. Згодом вони звисають вже золотими сережками. Незабаром з них розвиваються зелені листочки.
<span> Я завжди милуюся вербою
</span>
На вільну? Ну окайМій рідний край
Україна-яка ж вона чудова земля. Найбільше мене вражають її гори Карпати.
Карпати-це мій рідний край, тут дуже красивий краєвид, затишно і чудово. Коли ви перебуваєте в горах вашу душу переповнюють неймовірні почуття і хочеться летіти. Летіти в небо і спостерігати за людьми, тваринами, за всім що бачимо навкруги себе. Найбільше мене вражають люди в Карпатах, їхня доброта та працьовитість. В моєму краю живуть мої найближчі люди- батьки, рідні, друзі та сусіди. Завдяки ним я почуваю себе як у дома потрібною іншим. Я пишаюся тобою, мій рідний краю, моя-Україно!
Н. Девяносто сім
Р. Дев’яносто семи
Д. Дев’яносто сімом
Зн. Д5вяносто сім
М. На дев’яносто сьомому
О. Дев’яносто сьомим
Покинутий музей.
У нашому музею імені Івана Франка вже давно не має відвідувачів.Мені дуже шкода тому що моя бабуся працює в музеї.Ще з самого дитинства вона не одноразово розповідала про творчість Івана Франка.Вона говорила як про не тільки поета а й дуже велику людину,яка вміла писати захоплюючий твори.Мені Дуже шкода що музей закривається.Тому що ніхто вже його не відвідує.
Многие люди даже не могут подумать что мечта это начало действий, так как вы будете стараться дойти до своей мечты, сделать всё возможное ради неё. Каждый мечтает о чём то хорошем, в свою пользу или ближнего. Мечты нужно ценить, так как без них нет стимула в жизни, но мечтать долго нельзя, а то можно потеряться в них. Нужно понимать что есть на самом деле и жить в настоящем, немного думая о будущем. Нужно ценить реальность и иметь свою мечту, к которой стремиться.
