Відповідь:
Він розсміявся, коли почув її відповідь, проте вирішив не виправляти помилки.
Пояснення:
Сиплеться і сиплеться осіннє листя.Недавно трепотіло над головою,а тепер голосно шелестить,потривожене кроками.Літо вже не квапить роботами:урожай зібрано.
Зчорніло листя на груші,скинула своє ще зеленим ,черешня,готуючись до зимового сну.Щосили жаріють калинові кетяги ,намагаються зігріти холодні ранки ,та дні вистигають усе дужче і дужче.
<span>Та найбільш в осені жовтизни! Її стільки скрізь,що від неї ясніє навіть похмура днина.То листя золотиться дякою до життя ,до сонця і численними дукатами лягає на землю.</span>
Сонечко зійшло,і надворі почало вже темніти.
Гарні гості, та не впору.
Вже зійшло сонце,а півень ще не співав.
Івасик йшов по вулиці з розв"язаними шнурками на кросівках,однак не впав.
Несподіваний ривок-і ми відриваємося від землі.
Розжарене,червоне сонце низько спустилося;багряним світлом грало на деревах.
Ще мить-і сад загубить пишну вроду.
На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні.
Ми садили квіти у саду, іми робили це на задньому подвір"ї.
Чи ти чула,чи ти їла?
Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
<span>Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.</span>
