Треба дякувати долі за те, що вона нам дає. Кожна справа потребує твоєї душі. Те, що не приносить морального задоволення, що давить на тебе – це важке і непотрібне. Треба робити ту роботу, яка тобі подобається, яка тобі приносить задоволення до якої в тебе лежить серце, яка тобі приносить задоволення, якій ти радієш і тоді вона для тебе буде неважкою.
Найважливішим для людини є щастя, щастя воно в серці, серце в любові, а любов вона нескінченна, завжи існуватиму, отже щастя теж нескінченне.
Щастя не залежить від місця проживання, від грошей, від твоєї посади, від здоров’я ... безперечно це є складовими щастя, але кожна людина може бути щаслива з тим, що у неї є, головне захотіти цього, помічати те, що тебе оточує, тих хто оточує тебе. Наприклад людина без місця проживання може бути щасливішою людиною від міліонера, тому що внього є свобода, іі це головніше будь-яких грошей. Всі багаті люди – зайняті люди. У них дні розписані по секундах і вони в цих хлопотах не помічють того, що може помітити людина без житла...
Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім’ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки…За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.
1 ГОМИН ГОМИН ПО ДИБРОВИ 3 Максима 6 Село Тухля больше я не знаю
<span>"Повість минулих літ" вважається історичним документом та художнім твором. Історичним тому, що розповідає про минуле нашої історії, також вона написана нашими предками, і з неї ми дізнаємося про давні події. Художнім тому, що разом з тим, у них відображене авторське бачення подій.</span>
6 січня 1898р. - народився В. Сосюра на ст. Дебальцеве Донецької обл.
1909р. - працює в бондарному цеху содового заводу.
1911р. - вступає до міністерського училища.
14жовтня 1917- друкується вірш" Плач волн ".
1918р. - бере участь у повстанні проти кайзерівських військ.
1920р. - опинився в Одесі.
1920-21рр. - воює з білополяками та армією Н. Махна.
1921р. - виходить поема" Червона зима", яка зробила Сосюру знаменитим.
1922-32рр. - став членом багатьох літорганізацій.
1924р. - збірка "Осінні зорі".
1925р. - "Сьогодні".
1927р. - "Золоті шуліки".
1928р. - "Коли зацвітуть акації".
1931р. - " Серце".
1934р. - виключили із партії і зі Спілки письменників.
1937р. - "Нові поезії".
1939р. - "Люблю".
1940р. - роман "Червоногвардієць".
1942р. - працював в Українському радіокомітеті в Москві.
1943р. - входив до редакції фронтової газети " За честь - Батьківщини".
1951р. - патріотичний вірш "Любіть Україну".
1953р. - "За мир".
1955р. - " На струнах серця".
1957р. - "Соловїні далі".
1959-60рр. - поема "Мазепа".
1960р. - поема "Розстріляне безсмертя".
1961р. - "Поезія не спить".
1964р. - "Осінні мелодії".
8 січня 1965р. - В. Сосюра помер від гіпертонії. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.
