Дорожный столб, отвечающий эту меру
Варіант Д - Божий чоловік та Василь Невольник .
..Телесик запитав Олеся, чи не хоче той побачити, де живе сонце. Хлопчик погодився, і в ту ж мить потрапив у чарівну захмарну країну, де й познайомився з сонцем, яке розповіло йому багато нового. Вранці Олесь розповів про свій дивний сон мамі, вона розхвилювалася і вирішила розповісти те видиво старій бабці, що зналася на снах. Та повідала, що це хороший знак, і згодом з Олеся вийде тямущий хлопець. Мама зітхнула з полегшенням і чекала, коли ж збудеться пророцтво.
Минуло 10 років.. Олесь вже дорослий чоловік, і хто ж міг подумати, що його захоплення природою народить нового фахівця біології? Зараз на всю округу не знайдеш кращого садівника і ветеринара в одному, та й міські мудреці не раз зверталися за допомогою. І хоч заслужив він повагу від людей, не раз ще чув за спиною: "Дивак, та тямущий"
Метафора
це не перебільшення , отже метафора
Оловний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари
