Свою повість «За сестрою» А. Чайковський написав у 1907 році. Цей твір одразу ж здобув популярність у читачів. Події повісті відбуваються у часи середньовіччя, коли татарські і турецькі загарбники руйнували міста і села, забирали в полон і вбивали людей, у часи, коли мужні козацькі воїни виборювали свободу для своїх співвітчизників і рідної землі. Повість «За сестрою» - це не просто твір на історичну тему, це твір про мужність і вірність, про мандри і пригоди.Головний герой повісті «За сестрою» - підліток Павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. Хлопчик жив з матір’ю, сестрою Ганнусею і дідусем у невеличкому селі Спасівка. Але трапилося так, що одного дня життя Павлуся перевернулося: хлопець втратив маму та дідуся, а сестру Ганнусю вороги забрали в полон. Щоб її врятувати, йому довелося відправитися в небезпечні далекі мандри.Павлусь бажав довести собі та іншим, що він – гідний нащадок вірних захисників України – запорізьких козаків. Тому хлопчик залишив батька та старшого брата, залишив козаків і відправився визволяти сестру. На шляху до Криму у Павлуся було багато перешкод, але він не здався, адже був славетного козацького роду.Павлуся змушували тяжко працювати, карали, навіть продавали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю, та ще й іншим допомагав у скруті. Саме таким сміливцям, як Павлусь, частіше усього посміхається вдача. Хлопчик досяг того, до чого так довго прагнув: Девлет-гірей відпустив із неволі сміливого юного козака разом із сестрою. Він навіть дав їм охоронну грамоту, завдяки якій їх не мали права чіпати татари і турки. Хочеться сподіватися, що в майбутньому з Павлуся вийшов гарний козацький ватажок.<span>«Я поклав собі за ціль мого життя, – переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався», – писав А. Чайковський про свої літературні надбання. Немає ніякого сумніву в тому, що це письменникові вдалося в повній мірі, адже повість «За сестрою» та інші його твори – цікаві та захоплюючі оповіді про славне історичне минуле України. А головна думка, яку утверджував у них А. Чайковський – це необхідність бути добрим, чесним і мужнім, любити своїх рідних, свій край і Батьківщину.</span>
Після закінчення Другої світової віни почалася масова емміграція українців.У багатьох країнах створені діаспори українців,де має змогу розвиватися українська культура навіть у інших країнах.
Загалом масова еміграція українців у інше країни свідчить про те,що там створені належні умови для життя іноземців.Українці маю змогу працювати на хорошій роботі,отримувати якісну освіту,мають майже всі ті самі права.що корінні жителі даних держав.Багато українців за походженням займають високі посади у інших країнах,багато хто виїжджає на навчання.
Багато країн створюють спеціальні соціальні програми для допомоги емігрантам,які передбачають допомогу(в тому числі і матеріальну) для вихідців із різних країн,зокрема українців.
Як висновок можна сказати що українццям добре живеться за кордоном,тому щодня безліч людей виїжджають з України шукаючи кращого життя.
-Привіт,Михайло
-Привіт,Олено. Допоможеш мені?
-У чому? Знову домашнє завдання не зробив?
-Ні,гірше.
-Двійку поставили?
-Ні...
-А що,Михасю?
-Батьків у школу викликають.
-Як я тобі допоможу? Тут ти вже без мене!
-Олено,будь ласка
-Ні!До побачення,якщо ще побачимось. .
Оплески
Глядачі
Актори
Ляльки
Зал
Тишина
Люди
Велике приміщення
<span>Любов — це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. Почуття любові — це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. Кохання — це чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. Кожна людина мріє про своє велике особливе кохання. Ці теми були вічними темами багатьох творів відомих письменників. Пригадаймо сонети Петрар-ки, Шекспіра, лірику Пушкіна, неповторне «Зів’яле листя» Франка, поезію Рильського, Сосюри, Павличка. Сяйво любові розлилося широко по його творах. Він змальовує любов до України, сім’ї, народів, любов до життя, людської доброти і краси людської душі. У нього в творах яскравими гранями промениться любов до природи, культури і найчудес-нішого її вияву — мови. В творах Павличка також іскриться любов до праці, пошана до людей праці, передусім хліборобської. Кохання молодої людини — героя віршів — чисте і справжнє. Воно переповнене прозорістю і ясністю думки, відкритим і щирим почуттям.</span><span>Прояв любові до рідного слова, мови поет зображає в багатьох своїх творах. Одним з таких творів є сонет «О рідне слово, хто без тебе я?» Поет каже, що кожна людина повинна дбати про збагачення і розквіт рідної мови, яка завжди є серцем розвитку суспільства. Павличко турботливо ставиться до рідної української мови, але надає великої уваги і пошани іншим мовам, які по-своєму прекрасні і милозвучні. Сонет «О рідне слово, хто без тебе я?» починається питанням, на яке автор в наступних рядках дає відповідь: «Осміяний людьми кретин — стиляга, мертвяк, оброслий плиттям саркофага, прах, купа жалюгідного рам’я». </span><span>
</span>
