У творі Івана Липи «Близнята» ми бачимо, як у колискових піснях, звертаю» чись до своїх крихіток, ненька передає їм всю любов свого щирого серця, мріє про їх майбутнє. Вбога жінка побажала своїм близнятам - бути щасливими, цоб не знащи бідності, нужденного життя. А трохи пізніше додала, щоб дбали і:е тільки про: себе, а й про всіх знедолених. <span>
Усім нам слід пам’ятати, що «мізерні забави і пристрасні задоволення» не можуть зробити людину щасливою. Наше призначення - залишити після себе добрий слід на Землі. І наші неньки будуть нами пишатися!)))))))<span>
</span>
</span>
Наша земля дуже велика. На ній є такі люди, які цураються своєї мови і свого роду. Вони розмовляють не свою рідною мовою, а чужою. Моє ставлення до таких людей негативне адже вони відвертаються від свої мови. Також вони з часом привикають до іншої мови і зовсім забувають свою рідну мову.
<span>Гоболіно <span>З давніх-давен чорних котів з зеленими очима називали відьмацькими котами.
Одного разу у чаклунки Карги така кицька народила двох котенят.
Один із був чорний з блакитними очима, біленькою грудкою та біленькими лапками. Звали його Гоболіно. Друга кішечка була геть відьмацька – чорна з зеленими очима. Звали її Сутіка.
Сутіка пишалась тим, що вона була відьмацькою кішечкою, а Гоболіно навпаки – він мріяв бути домашнім котом.
Якось Гоболіно втік від Карги та побрів у пошуках домівки. Довго він йшов і побачив метелика й почав ним гратися. Весело біг за метеликом Гоболіно, потім стрибав, і не помітив як упав у річку.
Неподалік грались діти. Вони побачили як октеня упало в воду. Діти кинулись його рятувати. Але з берега вони не могли його дістати, взяли палицю й простягли її Гоболіно. Котик схопився за палицю кігтиками і так дістався до берега.
Діти зраділи кошеняті, зігріли його і стали з ним гратися. Гоболіно теж зрадів. Він довго мріяв про родину і хотів стати домашнім котом. Ввечері, збираючись додому, діти вирішили взяти Гоболіно з собою. Діти запитали в батьків, чи можна його залишити. Батьки дозволили, щоб Гоболіно жив з ними. В цій сім`ї вже жили коти й собаки. Дітки зраділи, що в них тепер буде ще й чорне кошенятко, а Гоболіно зрадів ще більше, бо він тепер має родину. Йому виділили місце й посуд та одарили любов`ю. Тепер в Гоболіно є багато друзів – котенят і собачат та ще із лісу прибігають погратись зайченята..
Котик весело живе й домівку має і до себе в гості всіх він закликає!</span><span> </span></span>
Книга -це наге життя,без неї ии не їснуєоо