Я вважаю, що в деяких ситуаціях ворогові можна пробачити, бо буває людину змущують робити щось погане силоміць.Можливе, є деякі люди, які не погоджуються з моєю думкою, але я буду наполягати на своєму.
1) Образ ханського сина ( хлопчик , потiм юнак , який потрапив у неволю i, живучи в розкошах, забув про рiдний край.
2) Характеристика половецького хана ( Хана показано люблячим батьком , вiн мудра людина)
3) Образ половецького гудця ( спiвець, пророк, чарiвник, патрiот своеi землi)
4) Образ автора поеми ( У поемi яскраво виступае образ автора, який переживае за долю Украiни , шукае в iсторичних документах приклади, якi б дали поштовх для вiдновлення)
Характеристика Остапа й Соломії з "Дорогою ціною" Михайла Коцюбинського:
Остап ⇒ це хлопець з войовничим духом. З раннього дитинства
він слухав легенди та розповіді про походи предків, і ці оповідки
"будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал". Вирісши, хлопець
почав прагнути справедливості та рівності між панами та кріпаками.
Волелюбному та справедливому Остапу надзвичайно гірко було дивитись, як одні збагачуються, а інші страждають. Тому він вирішив боротися. Жага до вільного життя
змушує хлопця тікати, він додає: "Як живий буду, землю оратиму,
рибальством житиму... все ж краще на волі, ніж під паном". Тобто Остап -
символ волелюбства, мужності, жаги справедливості. Це не просто бездіяльний хлопець, а справжній борець, який не боїться протесту.
Соломія
⇒ дуже жіночна, проте напрочуд сильна духом дівчина. Соломія не згодна
коритись обставинам, вона теж цінує волю. До того ж, дівчина вірна
своєму коханому. Вирішуючи йти за ним, вона каже:"Пропадай воно все пропадом!..Піду
і я світ за очі". Вона сильна фізично, сильна морально: "...все йшла.
Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і
завзято з вірою..." Це щира, віддана коханому дівчина, яка вірить у те,
що щастя можливо здобути власними силами.
Мелашка<span>, порівняно з іншими персонажами, має чи не найбільше позитивних рис. Упродовж усього твору автор співчуває героїні, змальовує її привабливими, теплими барвами. На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім'ї, для неї навіть звичайна простора хата Кайдашів здалася раєм. У поведінці і в мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність. Письменник змалював Мелашку з поетичною душею і ласкавим серцем. Часом вона в свою мову несамохіть вкидала слова пісень». </span>
<span>Умови, у яких виростала Мелашка, значно гірші, ніж ті, і яких жили Кайдаші. Для показу бідності Балашів Нечуй-Левицький надає влучні деталі: похилена стара хата, купа дітей, біля яких треться обстрижена од голови до самого хвоста кішка, хліб «чорний як земля, глевкий та несмачний». Тяжке життя випало на долю Мелашки і в свекрухи, яка поводиться з нею, мов з наймичкою, а «словами б'є гірше, ніж кулаками». Свекруха не пускала її навіть у неділю на побачення з батьками, Мелашка відчувала себе в неї невільницею. </span>
<span>Спокійна вдачею, Мелашка змовчувала на образи свекрухи іМотрі; «Вхатігризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря». </span>
<span>Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі, хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Ця невдала втеча кінчається тим, що Мелашка повертається в сім'ю сварливої Кайдашихи і починає навчатись у неї грубого поводження з людьми. </span>
<span>Проте навіть в умовах родинної колотнечі, Мелашка стриманіша за Мотрю. Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що існували в сім'ї Кайдашів. Наприклад, коли Мотря за бідне походження називає її дітей старцями, Мелашка відповідає: «Брешеш, брешеш, як стара собака. Та й брехати добре не вмієш. У тебе до того розуму та хисту нема...» </span>