"Ай дитина ж то вийшла - на славу! Повновиде, чорняве, головате,
розумне.. . Тiльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. " "Оце, було,
Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чiпко, води! " або - ножа, або - веретено.. .
- то вiн i почне: "А де ж воно лежить, чи стоїть? " Отак розпита? , повагом
устане, повагом пiде, пiднiме й повагом подасть... " "Дуже любив Чiпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова
знаходила немалу роботу. " "Та не такий же й Чiпка вдався, щоб його можна було бiйкою спинити.
Спершу-таки боявся матерi, а далi - звик уже й до бiйки, хоч як вона
глибоко iнодi в серце впивалася, до живих печiнок доходила.. . Ой, злий же
вiн був тодi! Ой, лютий! Вiн би змiг, - матерi очi видрав, або сам собi що
заподiяв, якби не баба... "
При своїй небозі добре і в дорозі.Не їла душа часнику, не буде й смердіти.
Тема: настрій зимової природи
Ідея: несправедливіст вироку самому письменнику і всьому народу
Художні засоби:
Епітети:<span>чорний дріт,<span>чорний стовп</span></span>
Метафори:<span>між окляклих віт,</span><span> ворон </span><span>гнеться в дугу.<span> похнюплені сосни <span>смертну чують корч.<span>вогненний грім підків</span></span></span></span>
<span><span><span>Порівняння: </span></span></span><span>сни </span><span>стримлять, як сосни, сторч.</span>
Антитеза
Зима. Паркан.
І Чорний дріт На білому снігу.
Такий Близький ти, краю мій,
І безнадійно так Далекий.
Склади загадку, задай своїм батькам, якщо ні то думай ще, якщо відгадали ти на правильном шляху, удачі
1.Серенада провалилася, бо вони заспівали не Галі, а бабі Хіврі. Вони в ночі переплутали хати, а потім вирішили такого не робити. Щоб знову не чекати ту ніч.
2. Так, бо нікто не хоче морочитися.
