Сказ- это жанр эпоса, опирающийся на народные предания и легенды. Повествование ведётся от лица рассказчика, человека с особым характером и складом речи Известно, что рассказ о Левше автор услышал как-то на отдыхе в Туле, и ему сказали что это легенда о мастере. Всё сходится!
Рота кремлевских курсантов идет на фронт. Действие происходит в ноябре 1941 г.; фронт приближается к Москве. По пути курсанты встречают спецотряд войск НКВД; когда рота приходит в подчинение пехотного полка из московских ополченцев, выясняется, что пулеметов нет: у курсантов остаются только самозарядные винтовки, гранаты и бутылки с бензином. Нужно рыть окопы, и взвод лейтенанта Алексея Ястребова быстро выполнил задание. Появляются немецкие самолеты, но пока не бомбят. К позиции взвода подходят вышедшие из окружения бойцы, среди которых — генерал-майор, командир дивизии. Выясняется, что прорван фронт и соседняя деревня занята немцами.Начинается обстрел, убиты шестеро курсантов и политрук. Капитан Рюмин, командир роты, получает приказ отступить, но пока он посылал связного в штаб полка, рота оказалась окружена немцами. Капитан решает идти в наступление. Рота окружает занятое немцами село и внезапным ударом занимает его. Алексей в первом близком бою испытывает страх и отвращение — ему приходится убить немца.
Ответ:
зависть
Объяснение:
что зависть к тому чего у тебя нет способнаспособна делать злобный не только филина но и человека плохо и некрасиво всё что умеешь делать замечательно другие а то что делаешь ты это всегда хорошо из-за зависти в человеке возникают ненависть к тому кому он завидует и это ненависть заставляет его совершать поступки которые хоть сколько-нибудь смогут надо этому
Її тільки й звали — каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п'яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці.
Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як Докія гралася з її маленьким сином, просила поцілувати її, бо ніхто тут до неї добре не ставиться, не любить і не жаліє. Вона її висміяла й звеліла півторарічній дитині вдарити дівчинку. Та вдарила. Більше каторжна не підходила до дітей. На вулиці на образи відповідала кулаками. Ховалася од людей у гущавині садка, біля калини, виповідала тій своє горе. Мачушині діти підслухали й розповіли своїй матері. Та (побігла із сокирою й зрубала кущ — щоб мовляв, од роботи тут не ховалася, хоч Докія просила та молила її, не робити цього. Потім потягла дівчинку за волосся до хати.
Минули роки, стала Докія дівчиною, але життя її не змінилося. Як і раніше, била її мачуха, пригнічувала, зневажав п'яний батько. (Подруг не мала — соромно вийти в дранті на вулицю. Так зачерствіла, що відіпхнула Христю, котра хотіла з нею потоваришувати. Почала замислюватися над тим, навіщо живе, за що їй така кара. Мучилася, журилася й захотіла помститися.
Одного разу мачуха послала її до тітки Одарки глечика попрохати. А там у хаті вечорниці були. Парубки-шахтарі в червоних сорочках, у гарних чоботах, одержавши на шахті гроші, пригощають дівчат. Співають пісень шахтарських, один на гармонії грає. Докія зайшла, парубок, що грав, кинувся до неї, обняв. А вона його відпихнула та й утекла.
Соли
Сахара
Березы
Воды
Батона
Газировки
Сметаны
5
1 раз в день
