Її тільки й звали — каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п'яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці.
Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як Докія гралася з її маленьким сином, просила поцілувати її, бо ніхто тут до неї добре не ставиться, не любить і не жаліє. Вона її висміяла й звеліла півторарічній дитині вдарити дівчинку. Та вдарила. Більше каторжна не підходила до дітей. На вулиці на образи відповідала кулаками. Ховалася од людей у гущавині садка, біля калини, виповідала тій своє горе. Мачушині діти підслухали й розповіли своїй матері. Та (побігла із сокирою й зрубала кущ — щоб мовляв, од роботи тут не ховалася, хоч Докія просила та молила її, не робити цього. Потім потягла дівчинку за волосся до хати.
Минули роки, стала Докія дівчиною, але життя її не змінилося. Як і раніше, била її мачуха, пригнічувала, зневажав п'яний батько. (Подруг не мала — соромно вийти в дранті на вулицю. Так зачерствіла, що відіпхнула Христю, котра хотіла з нею потоваришувати. Почала замислюватися над тим, навіщо живе, за що їй така кара. Мучилася, журилася й захотіла помститися.
Одного разу мачуха послала її до тітки Одарки глечика попрохати. А там у хаті вечорниці були. Парубки-шахтарі в червоних сорочках, у гарних чоботах, одержавши на шахті гроші, пригощають дівчат. Співають пісень шахтарських, один на гармонії грає. Докія зайшла, парубок, що грав, кинувся до неї, обняв. А вона його відпихнула та й утекла.
Проблема такова, что герои не видят тех кто рядом, и не считают, что существующая рядом жизнь так же ценна и имеет право на существование. <span>Это смесь очерствевших людей. </span>
— Мне, пожалуйста, двойной виски. — Девочка! Это школьная столовая! — Ой, извините, я задумалась. Компот, пожалуйста…
У нас повара в столовой действуют по принципу: "Интересно, а это они сожрут?!
Один коллега спрашивает другого: — А ты чего не ешь в нашей столовой? Такой блатной что—ли? — Да нет, не блатной, просто отравился я в вашей столовой. — Да я уже 7 раз травился — и ничего!
Обитатели пруда узнали о Путешественнице лягушке , что она далеко летала . Утки не вернулись за лягушкой , потому что им нужно было лететь дальше и она была сама виновата в том , что открыла рот и упала .
